Після кожної посухи або бурі вчені, які займаються кліматичними проблемами, змушені відповідати на питання, наскільки в цьому винне глобальне потепління. Команда фахівців з Стенфорда вирішила розібратися в проблемі.
«Це питання часто задають як представники громадськості, так і люди, які приймають рішення, пов’язані з ризиками зміни клімату», – каже Ноа Діффенбо (Noah Diffenbaugh), професор Стенфордської школи Землі, енергетики і екології. Раніше вчені вважали за краще не зв’язувати окремі погодні явища зі зміною клімату. Але це вже в минулому. У дослідженні, опублікованому цього тижня в Proceedings of the National Academy of Sciences, професор і його колеги накидали контури чотириступінчастої процедури, призначеної для перевірки того, чи сприяло глобальне потепління спостережуваним в реальності погодним явищам.
Новий документ є останнім в бурхливо розвиваючій галузі кліматології, яка зайнята пошуком причин екстремальних погодних подій з використанням статистичного аналізу спостережень за кліматом і все більш потужних комп’ютерних моделей. Автори починають з припущення, що глобальне потепління не грало у виникненні даної ситуації ніякої ролі, а потім використовують статистичний аналіз для перевірки того, чи дійсно це припущення. «Наш підхід дуже консервативний, – каже Діффенбо. – Це схоже на презумпцію невинності: за замовчуванням метеорологічна подія вважається просто невезінням, і для того, щоб звинуватити в ній глобальне потепління, потрібні вагомі докази».
Автори застосували свою процедуру до найбільш спекотних, вологих і сухих погодних подій, які сталися в різних районах світу за останні роки. Вони виявили, що глобальне потепління від викидів парникових газів людиною збільшило ймовірність найспекотніших подій на більш ніж 80% поверхні Землі, для якої були доступні спостереження. «Наші результати говорять про те, що світ ще не зовсім там, де у кожної рекордної гарячої події виявлено слід людини, але ми до цього стану наближаємося», – говорить Діффенбо.
Для сухих і вологих подій вплив людини на атмосферу збільшило шанси приблизно на половині спостережених площ. Один з найбільш чітких сигналів – це збільшення ймовірності екстремальних сухих подій в тропіках. Саме тут відмічено найбільше збільшення ймовірності затяжних жарких подій – поєднання, що представляє реальні ризики для уразливих спільнот і екосистем.
Засуха в Індії
Показова доля арктичного морського льоду, річна площа якого за останні три десятиліття зменшилась приблизно на 40 відсотків. Коли члени команди застосували свою методику до рекордного зменшення крижаного покриву в Арктиці, який спостерігався у вересні 2012 року, вони виявили ясні статистичні докази того, що глобальне потепління сильно йому сприяло. «Тенденція в Арктиці була дуже значною, і наші результати показують, що було б вкрай малоймовірно досягти рекордно низької площі морського льоду без глобального потепління», – каже Діффенбо.
Карта арктичного льодового покриву в 2007 (ліворуч) і 2005 році. Малиновою лінією показана «традиційна» межа льодів в попередні десятиліття
Схожа картина виявляється у Росії з рекордним влітку 2010 року. «Ми виявили, що картина атмосферного тиску, яка спостерігалася над Росією під час теплової хвилі 2010 року, стала більш вірогідною в останні десятиліття, і що глобальне потепління сприяло зростанню ймовірності», – каже Деніел Хортон (Daniel Horton) з Північно-Західного університету в Еванстоні, штат Іллінойс, співавтор статті і колишній постдок в лабораторії Діффенбо, який проводив дослідження впливу атмосферного тиску на екстремальні температури поверхні. 
Карта температур 5 серпня 2010 року
«Коли ви дивитеся на історичні дані, у вас немає ніяких сумнівів в тому, що глобальне потепління відбувається і що ймовірність різних погодних крайнощів зростає в багатьох районах світу, – підводить підсумок Діффенбо. – Люди приймають безліч рішень – короткострокових і довгострокових, які залежать від погоди, тому має сенс точно знати, чи справді глобальне потепління робить рекордні події більш імовірними. Як вчені, ми хочемо переконатися, що в них є точна, об’єктивна і прозора інформація, яку можна враховувати при прийнятті рішень».