Раніше невідомий і вже вимерлий вид гібонів ідентифікований з останків, знайдених в гробниці родички першого імператора Китаю.
Частковий скелет мавпи виявили ще в 2004 році в провінції Шаньсі, в ході розкопок гробниці благородної жінки, яка датована 2200-2300 років тому. Детальне обстеження рештків тваринини і порівняння з сучасними приматами показало, що належить воно досі невідомому і до сьогодні вже знищеному виду. У статті, опублікованій в журналі Science, вчені дають йому таке ж царське назва: Junzi imperialis.
Гібони жили тут, в центральних і південних областях країни, ще кілька сотень років тому, хоча сьогодні їх ареал обмежується крайнім південним Сходом Китаю і сусідніми країнами, такими як Лаос, В’єтнам, Таїланд. В наш час їх залишилося тут всього чотири види, але старовинні китайські хроніки зберегли описи інших мавп, що відрізняються від тих, що живуть сьогодні. Вони були досить численні і шанувалися благородними та мудрими істотами, завдяки чому нерідко сусідять з імператорами і на зображеннях.
Передбачається, що гробниця належала бабусі першого імператора-об’єднувача Китаю Цинь Шихуанді — Ся (Xia). Тут знайдено 12 похованих тварин, серед яких і часткові останки гібона. Семуель Турві (Samuel Turvey) з Лондонського інституту зоології і його колеги створили тривимірну реконструкцію повного черепа і порівняли їх з сотнями черепів інших мавп, практично всіх відомих представників сімейства гібонів. Були проведені і компаративістські дослідження зубів цих решток і 279 сучасних приматів. Все це дозволило віднести останки не тільки до окремого виду, але і до власного роду, який не дожив до нашого часу. Його назва Junzi — «цзюнь-цзи» — можна перекласти як «гідна, благородна людина».
Частково збережений череп J. imperialis / ©Samuel T. Turvey
Точної дати зникнення цих гібонів назвати поки не можна, але причиною тому майже напевно була людина з полюванням і господарською діяльністю, які вже в той час вели до скорочення природного ареалу. Принаймні, клімат у той час залишався досить стабільним, та й взагалі протягом останніх тисячоліть не відбувалося ніяких глобальних природних катаклізмів, які призвели б до масового вимирання ссавців. Все це непрямі докази, але цілком надійно вказують саме на людину як на винуватця вимирання J. imperialis.