Пам’ятаєте, як починався 2020 рік? Ще до пандемії нового коронавіруса проблем у світі було більш ніж достатньо і вони, на жаль, нікуди не поділися. Так, зміна клімату як і раніше є основною загрозою, яка стоїть перед нашою цивілізацією. Але проблема в тому, що глобальне потепління не відбувається швидко. А тому повільно, майже непомітно воно здатне перетворити життя на Землі в справжнє пекло. У книзі “Майбутнє, яке ми вибираємо” автори описують два можливих сценарії майбутнього людства: один, в якому всі наші дії будуть спрямовані на те, щоб удвічі скоротити викиди в цьому десятилітті, і другий, який описує що буде, якщо у нас нічого не вийде. У цій статті ми розглянемо другий найгірший варіант розвитку подій, описаний в книзі.
Майбутнє міст
Можливо, пандемія CoVID-19 багатьох змусила усвідомити наскільки крихкий звичний світ – в якийсь момент життя мільйонів людей змінилася до невпізнання. Безумовно, пандемія рано чи пізно закінчиться, але її наслідки будуть з нами ще довго. Але якщо не вжити жодних дій у боротьбі зі зміною клімату, то ця пандемія точно не буде останньою.
Як пишуть у своїй книзі “Майбутнє, яке ми вибираємо” автори Крістіана Фігерес – співзасновник Global Optimism – і Том Ріветт-Карнак, після 2015 року ні одна країна не робила жодних зусиль з контролю викидів шкідливих речовин в атмосферу, що призвело до зростання середньої температури на планеті. Тому до 2050 року в багатьох місцях на Землі повітря буде гаряче, важке і забруднене. Жителі міст постійно кашляють, а їхні очі сльозяться. Коли шторми і теплові хвилі накладаються один на одного і згущуються, забруднення повітря та підвищений рівень поверхневого озону можуть зробити небезпечним вихід на вулицю без спеціального респіратора.
Нова реальність
Світ стає все більш спекотним, але люди більше нічого не контролюють. Арктичні льодовики, які раніше відбивали сонячне тепло, розтанули, а більшість лісів на планеті або вирубані, або знищені пожежами. Водночас вічна мерзлота вивергає парникові гази в і без того перевантажену атмосферу. Через п’ять-десять років все більше місць на Землі стануть непридатними для життя. Ситуація така, що ніхто не знає, чи можна буде в майбутньому жити в Австралії, Північній Африці, Росії, США та інших країнах. Майбутнє, яке чекає на дітей і онуків, примарне.
Підвищена вологість повітря, зростання температури і рівня моря стали причиною екстремальних ураганів і тропічних штормів. Прибережні міста в Бангладеш, Мексиці, Сполучених Штатах та інших країнах зазнали руйнувань інфраструктури і повеней, в результаті яких загинули тисячі людей, а мільйони залишилися без даху над головою. З кожним роком подібні події відбуваються все частіше. Враховуючи частоту стихійних лих, основні запаси продовольства досягали районів, постраждалих від повеней, ураганів і штормів через тижні або навіть місяці.
Ситуація серйозно ускладнюється спалахами таких хвороб, як малярія, лихоманка Денге, холера та респіраторні інфекції. Оскільки танення вічної мерзлоти вивільняє стародавні мікроби і віруси, по всій планеті лютують захворювання, до яких у нас не виробився імунітет. Хвороби, поширювані комарами і кліщами з’являються в нових регіонах все частіше, оскільки ці види процвітають у мінливому кліматі. Що гірше, криза суспільної охорони здоров’я, пов’язана зі стійкістю до антибіотиків, тільки посилився, оскільки населення стало ще більш щільним у придатних для життя районах, а температура на планеті продовжує зростати.
Щодня в новинах з’являються фотографії кліматичних біженців. В новинах розповідають про людей, які живуть у будинках, затоплених по щиколотку, тому що їм нікуди більше йти. Їх діти кашляють і хриплять через процвітаючу у вологому середовищі цвіль. Страхові компанії по черзі оголошують про банкрутство, залишаючи постраждалих без коштів для відновлення після катастрофи. Ті, хто залишився на узбережжі, стануть свідками загибелі рибальства – по мірі того як океани поглинають вуглекислий газ, вода стає все більш кислою і настільки ворожою для морського життя, що практично в усіх країнах світу рибний промисел заборонений.
Але як би не були руйнівними океани, посухи і хвилі спеки, є ще одна тривожна проблема – опустелення. Такі міста, як Маракеш знаходяться на межі перетворення в пустелі. Гонконг, Барселона, Абу-Дабі і багато інших вже багато років опріснюють морську воду, відчайдушно намагаючись впоратися з постійною хвилею імміграції з районів, які повністю висохли.
Соціальні мережі, довгий час вважалися похмурим джерелом прямих трансляцій та повідомлень про катастрофи, переповнені теоріями змови і підробленими відео.
Щонайменше два мільярди людей живуть в найбільш спекотних регіонах планети, де температура тримається на позначці 60°C як мінімум 45 днів у році. Нагадаю, що у такій температурі людина не може перебувати довше шести годин, оскільки тіло втрачає здатність охолоджуватися. Масова міграція у менш жаркі країни і регіони супроводжується громадянськими заворушеннями і кровопролиттям через брак води і продуктів харчування, виробництво яких стає все менш регулярним.
Натхнення: hi-news.ru