Всесвіт

Загадку чорних дір у «коконах» розгадано багато років потому

Американські вчені придумали спосіб правильно ідентифікувати особливі чорні діри й виявили з його допомогою безліч раніше не видимих чорних дір.

NASA / M. Weiss

На одному з найбільш детальних і повних рентгенівських зображень Всесвіту — Глибокому полі Чандра-Південь (CDF-S) — астрономи раніше виявили чорні діри, які переживають незвичайну фазу розвитку. Мільярди років тому майбутні гігантські чорні діри були оточені щільним «коконом» з пилу і газу. Речовина, яка оточувала діру, не тільки «годувала» її і дозволяла генерувати спалахи рентгенівського випромінювання, але і захищала від цікавих очей вчених.

Газопиловий кокон не випускав назовні «прощальні послання» зниклої у чорній дірі речовини: спалахи світла і рентгенівські промені. Тому астрономам, що спостерігають в телескопи, здавалося, що дивляться вони на повільно зростальні діри не особливо великої маси без всяких «коконів» навколо, або і зовсім — на далекі галактики.

Дослідники з Університету Джонса Хопкінса в Балтиморі вирішили зупинити багаторічну плутанину в ідентифікації рентгенівських джерел. Легендарне рентгенівське зображення Chandra порівняли з більш свіжими даними з телескопів NASA: Hubble і Spitzer. Виділивши на рентгенівських знімках приблизне місцеперебування цікавих об’єктів, можливих чорних дір у «коконах», потім вчені за даними з інших телескопів побудували повний спектр випромінювання кожного з таких джерел. За цим спектрами і була оцінена справжня кількість і енергія рентгенівських променів.

Рівень рентгенівського випромінювання виявився набагато нижчим, ніж припускали вчені. Можливо, тому телескоп “Chandra” знайшов не всі чорні діри в «коконах» на відстані 5 мільярдів світлових років від Землі: занадто слабкий сигнал йшов звідти. Нове дослідження, опубліковане в The Astrophysical Journal, дозволило додати до 67 раніше виявлених «прихованих» чорних дір ще 28.

Нижчий сигнал від чорних дір означає, що «кокон» навколо них приблизно в 10 разів щільніше, ніж вважалося раніше. Значить, насправді, яскравість спалахів набагато більша, і діри ростуть швидше. Ці результати важливі для теоретичних моделей, які оцінюють кількість чорних дір у Всесвіті й темпи їх зростання, а також для оцінки фонового рентгенівського випромінювання з космосу і розуміння його природи.

Натхнення: www.popmech.ru

Back to top button