Епідемія незвичайних припадків, що змушує багатьох дітей на сході Африки вести себе як зомбі, виявилася пов’язана з паразитичним хробаком, що виділяють нейротоксини в кишечнику.
“Наше відкриття вказує також і на те, що пригнічення імунної системи може допомагати не тільки носіям “кіивального синдрому”, але і епілептикам і людям, що страждають від порушень в роботі мозку. Інший плюс — ми довели, що знищення чорних мух і паразитів назавжди вирішить проблему розповсюдження цієї хвороби по Африці”, — заявив Авіндра Нат (Avindra Nath), глава Національного інституту захворювань нервової системи і інсультів в Бетесде (США).
У середині 60-х років минулого століття по східній Африці почала поширюватися загадкова хвороба, що вражала в основному дітей. Інфіковані люди починали періодично впадати в стан “зомбі”, втрачаючи зв’язок із зовнішнім світом і постійно киваючи. З цієї причини вчені назвали хворобу “кивальним синдромом”. Її розвиток призводить до атрофії мозку у дорослих і відставання у розвитку дітей. За останніми оцінками ВООЗ, сьогодні від синдрому страждають кілька тисяч жителів Судану і Танзанії.
Досить тривалий час вчені не знали причин цієї дивної хвороби — ні вірусів, ні бактерій в зразках крові її жертв не знайшли. Нещодавно вчені з’ясували, що кивальний синдром можуть викликати якісь речовини у воді або їжі, а також черви-нематоди Onchocerca volvulus. Проблема в тому, що цей черв’як живе в кишечнику і не проникає в мозок — це ставило під сумнів його здатність маніпулювати роботою нервової системи.
Нат і його колеги, зібравши і вивчивши зразки крові у декількох десятків жителів Уганди, які страждали від цієї хвороби протягом кількох років, довели, що черв’як дійсно вміє це робити. Усі вони були носіями яєць і дорослих особин Onchocerca volvulus, а в їх крові містилися білки, які зазвичай відсутні в організмі здорових людей.
Проаналізувавши їх склад, американські молекулярні біологи з подивом виявили, що в організмі черв’яків і людей містився один і той же білок — лейомодин-1. Це одна з ключових сигнальних молекул у клітинах мозку, яка управляє зростанням окремих нервових закінчень і з’єднань між нервовими клітинами.
Виявилося, що структура цього білка у черв’яків і людей дуже схожа, через що імунна система людини не реагувала на проникнення його молекул в кровотік, а імунний бар’єр між мозком і іншим тілом безперешкодно пропускав їх всередину нервової системи.
Потім відбувається наступне: коли імунна система починає боротися з паразитом, вона виробляє антитіла до білків. Так як лейомодин і білок нематоди схожі один на одного, імунітет починає атакувати ті клітини, які його виробляють — тобто не тільки хробака, але й клітини мозку. Виникає гостра реакція на молекули лейомодина-1 в рідинах мозку, які імунітет намагається придушити за допомогою антитіл. В результаті гострої запальної реакції велика кількість нервових клітин гине, викликаючи щось схоже на епілептичний припадок.
Це відкриття, як вважають вчені, допоможе медикам знайти ліки від “кивального синдрому” і допомогти африканським дітям, які вже страждають від цієї хвороби, уникнути подальших затримок у розвитку.