Хоча інтуїтивно люди схильні думати, що заняття музикою корисні для їх психічного здоров’я, наукові дослідження вказують на більш складний і неочевидний зв’язок. У новій роботі міжнародна група вчених виявила генетичну кореляцію між захопленням музикою і психічним здоров’ям на прикладі декількох тисяч близнюків. Результати дослідження показують, що у музично активних людей істотно підвищений генетичний ризик розвитку депресії і біполярного розладу.
Заняття музикою часто вважаються корисними для психічного здоров’я людини, особливо для дітей. Так, у багатьох дослідженнях показано, що люди, які займаються музикою або театром, повідомляють про краще фізичне і психічне здоров’я. Крім того, музична терапія в клінічних умовах може позитивно впливати на фізіологічний та психічний стан пацієнта.
Однак автори інших наукових робіт заявляли про існування зворотного зв’язку — підвищений ризик розвитку депресії, вигорання і занепокоєння серед музикантів, включаючи просто любителів. А серед професійних музикантів виявили ще й більш високі показники невротизму і емоційної нестійкості в порівнянні з любителями і не музикантами.
Для узагальнення та всебічного вивчення основи зв’язку між захопленням музикою та різними проблемами психічного здоров’я міжнародна команда вчених використовувала вибірку з 5648 генотипованих близнюків з інформацією про залучення музики, діагнози психічного здоров’я та творчі та спортивні досягнення. Результати дослідження автори виклали в статті, опублікованій в журналі Translational Psychiatry.
- Пластир для зрощування кісток: швидко і надійно
- З’ясувалося, які горіхи знижують холестерин і скільки їх треба їсти в день
- Новачки старше 80 років виявилися результативні в силових вправах
На основі доступної інформації дослідники розрахували індивідуальні показники — так звані полігенні бали — для генетичного ризику ряду психічних захворювань (серед яких – великий депресивний і біполярний розлади, шизофренія, невротизм, чутливість до стресу, депресивні симптоми) і генетичної схильності до музикальності.
Аналіз цих даних показав, що учасники з більш високим генетичним ризиком депресії та біполярного розладу в середньому частіше були музично активними, більше займалися музикою та виступали. Причому ця кореляція спостерігалася незалежно від того, чи виявлялися у близнюків в сьогоденні проблеми з психічним здоров’ям чи ні. Вчені не виявили зв’язок музичних захоплень з іншими психічними розладами або таких розладів з показниками творчих і спортивних досягнень.
Водночас учасники з більш сильною генетичною схильністю до музикальності, включаючи всі аспекти взаємодії з музикою (спів, гра на музичних інструментах, написання композицій і так далі), також в середньому мали дещо вищий ризик розвитку депресії, незалежно від того, займалися вони музикою професійно або аматорське.
Таким чином, згідно з дослідженням, виявлений взаємозв’язок, найімовірніше, відображає не причинно-наслідковий вплив психічного здоров’я на залученість в музику або навпаки, а так звану горизонтальну плейотропію — коли один або кілька генів впливають відразу на кілька показників.