Американські дослідники прийшли до висновку, що оксид азоту (I), або звеселяючий газ, в атмосфері екзопланет може виступати маркером наявності життя. Ці дані будуть враховувати, коли космічний телескоп «Джеймс Вебб» отримає інформацію про атмосфери кам’янистих екзопланет, що нагадують Землю.
© Wikimedia Commons
Вчені з Каліфорнійського університету в Ріверсайді (США) припустили, що в типовому списку хімічних речовин, використовуваному астробіологами для пошуку життя на інших планетах, не вистачає оксиду азоту (I), або звеселяючого газу (N2O). Результати дослідження, яке привело їх до цього висновку, опубліковані в журналі The Astrophysical Journal.
Перелік хімічних сполук в атмосфері планети, здатних вказувати на наявність життя, зазвичай включає гази, в достатку присутні сьогодні в атмосфері Землі. Однак звеселяючому газу завжди приділяли вкрай мало уваги.
Тепер дослідники оцінили, скільки закису азоту можуть виробляти живі істоти на планеті земного типу. Потім вони створили комп’ютерні моделі такої планети, що обертається навколо різних типів зірок, і визначили кількість N2O, яку могла б виявити обсерваторія на зразок космічного телескопа «Джеймс Вебб».
Для прикладу автори роботи розглянули зоряну систему TRAPPIST-1, розташовану в сузір’ї Водолія і добре підходить для дослідження кам’янистих планет в населеній зоні зірки. Вчені прийшли до висновку, що в TRAPPIST-1 закис азоту потенційно можна виявити на рівні, порівнянному з вуглекислим газом або метаном.
В атмосфері Землі N2O з’являється в результаті життєдіяльності різних бактерій, але це не єдиний шлях. Це автори врахували під час моделювання. Невелика кількість закису азоту створюють, наприклад, блискавки. Однак разом з N2O блискавка також виробляє діоксид азоту, що може допомогти астробіологам розрізняти погодні умови і біологічні процеси, які створили цей газ.
Крім того, вважалося, що N2O буде важко виявити на великій відстані. Але цей висновок базується на сьогоднішніх концентраціях N2O в атмосфері Землі: він не враховує періоди в історії нашої планети, коли умови сприяли набагато більшому біологічному викиду N2O.
Автори також повідомили, що випромінювання зірок спектральних класів K і M (до останнього відноситься зірка TRAPPIST-1) руйнує молекули N2O куди менш ефективно, ніж Сонце. Поєднання цих двох ефектів може значно збільшити концентрацію N2O в атмосферах потенційно населених планет.