Головна / Аналітика / 14 ознак фашизму

14 ознак фашизму

1 Зірка2 Зірки3 Зірки4 Зірки5 Зірок (Оцініть статтю!)
Loading...
 
 

Ще недавно всім здавалося, що фашизм залишився в минулому. Але сьогодні це слово зазвучало знову. Які загрозливі риси сучасності викликають у нас ці спогади?

9 листопада в світі відзначають Міжнародний день проти фашизму, расизму і антисемітизму. В ніч з 9 на 10 листопада 1938 року в Німеччині почався масовий єврейський погром — «Кришталева ніч», що поклала початок голокосту. Сьогодні, через 76 років, тема фашизму раптом знову стала актуальною. Автор Аліна Микільська.

09-11-14-foto-cikavosti550x366-1 (2)

Ще недавно про фашизм в нашій країні (Росії — ред.) згадували в основному у зв’язку з Великою Вітчизняною війною. Ми звично говорили: «Це не повинно повторитися», але всім здавалося, що це минуле давно зникло і не повернеться. Але менше ніж за рік картина різко змінилася, і слово «фашизм» знову утвердилося в нашому політичному лексиконі. Який зміст ми вкладаємо в нього сьогодні? Наскільки точно воно відображає нинішні реалії? Які зміни повинні насторожити нас, що тривожить соціальних психологів і всіх, хто розмірковує над тим, що відбувається в країні і в світі?

Більше 10 років тому британський політолог Лоуренс Брітт (Lawrence Britt), вивчивши досвід семи фашистських режимів — від Гітлера до Піночета, — сформулював їх загальні риси. Поряд з політичними аспектами вони включають і суспільні тенденції: націоналізм, мілітаризм, сексизм. Відомий чилійський психолог і мислитель Клаудіо Наранхо, наводячи цей список у своєму викладі в книзі «Зцілити цивілізацію», зазначає, що фашизм, постійно вдосконалюючись, захоплює сучасний світ. Мова йде не просто про втрату свободи, а насамперед про певну колективну ментальність. І ось 14 її ознак.

1. Яскраві прояви націоналізму. Урочиста демонстрація прапорів, гордість військовими досягненнями, заклики до національної єдності на цьому тлі характерним чином пов’язуються з підозрами до всього іноземного і з спалахами ксенофобії.

2. Презирство до прав людини. Права людини при фашистському режимі знецінювалися — вони перешкоджали виконанню цілей правлячої еліти. Використовуючи пропаганду, такі режими домагалися того, що населення покірно приймало порушення прав людини, соціально ізолюючи і демонізуючи тих, хто був об’єктом цих порушень.

3. Пошук «козлів відпущення». Однією з найбільш значущих спільних рис всіх фашистських режимів був пошук ворогів — для покладання на них відповідальності за свої помилки, відволікання населення від інших проблем і напрямки соціального розчарування в контрольоване русло. Люди, які виступали проти таких режимів, отримували ярлик «терористів» і відповідне звернення.

4. Засилля всього військового. Правляча еліта завжди уособлювала себе з армією. Величезна частина національних ресурсів йшла на військові витрати, навіть якщо при цьому важко було забезпечити внутрішні потреби країни. Для фашистських режимів військова міць була вираженням національної переваги, і вони використовували її при будь-якій можливості, щоб залякати сусідів і збільшити свою владу і престиж правлячого класу.

5. Повсюдний сексизм. Фашистські режими бачили в жінках громадян другого сорту, зберігали тверду позицію проти абортів та стимулювали в суспільстві гомофобські настрої. Це відбивалося і в драконівських законах, котрі користувалися підтримкою з боку традиційної релігії країни.

6. Контроль над засобами масової інформації. Засоби масової інформації при фашизмі часто перебували під жорстким контролем влади і ні на крок не могли відступити від лінії партії. Методи контролю включали не тільки видачу дозволів і доступу до ресурсів, економічний тиск та наполегливі заклики до патріотизму, а й загрози.

7. Одержимість національною безпекою. Апарат національної безпеки служив фашистським режимам репресивним інструментом, що працював в умовах секретності і без обмежень. При цьому будь-який сумнів в його діяльності клеймився як зрада.

8. Зв’язок між релігією і правлячим класом. Пропаганда підтримувала ілюзію того, що фашистські лідери виступають захисниками віри, а їх опозиція — безбожники. У людей складалося відчуття, що противитися еліті, яка перебуває при владі — все одно що повстати проти релігії.

9. Захист влади корпорацій. Тоді як приватне життя звичайних громадян перебувало під суворим контролем, великі компанії могли діяти з відносною свободою. Корпорації не тільки гарантували потужне військове виробництво, а й виступали додатковим засобом соціального контролю.

10. Придушення робочих об’єднань. Робітники руху вважалися силою, яка могла кинути виклик політичній гегемонії правлячого класу і підприємців, які підтримують її. Такі рухи придушувалися і прирівнювалися до кримінальних угруповань. На бідні верстви населення дивилися з презирством і підозрою.

11. Презирство до інтелектуалів і мистецтва. Вважалося, що інтелектуальна і академічна свобода загрожує національній безпеці та патріотичним ідеалам. Свобода думки і вирази засуджувалася і придушувалася.

12. Одержимість злочином і покаранням. Чисельність ув’язнених при фашистських режимах була дуже високою, при цьому поліція отримувала героїчну репутацію і майже необмежену владу, що призводило до численних зловживань. Щоб виправдати розширення повноважень поліції, влада стимулювали у населення страх перед злочинцями, зрадниками і ворогами.

13. Протекціонізм і корупція. Підприємці, близькі до влади, використовували своє становище для збагачення. Корупція розвивалася в обох напрямках: фашистський режим отримував фінансову допомогу від економічної еліти, а та — політичні послуги від уряду. Члени владної еліти часто користувалися своїм становищем і для присвоєння національних ресурсів.

14. Підтасовка результатів виборів. Нібито вільні вибори були, як правило, фіктивними. При реальних виборах правлячі еліти прагнули маніпулювати кандидатами, щоб отримати вигідний результат.

 
Loading...
comments powered by HyperComments