Лондонський дизайнер і експериментатор Шейміс Ейден розробляє концепт кросівок майбутнього, які будуть вироблятися на 3D-принтері з синтетично-біологічного матеріалу, що володіє властивостями самовідновлення. Ейден говорить, що протоклітини, так називаються кросівки, будуть виготовлятися з урахуванням точного розміру стопи людини і відчуватимуться на ногах як друга шкіра. Крім того, матеріал буде реагувати на тиск і рух і при необхідності збільшуватися в об’ємі, створюючи тим самим додаткову амортизацію.
Проектом Шейміс займається спільно з доктором Мартіном Ханчіком, професором Університету Південної Данії та спеціалізуються на технологіях протоклітин (пробіонтів). Протоклітини (або пробіонти) є базовими молекулярними структурами, самі по собі не є живими, але при об’єднанні здатні створювати живі організми.
Шляхом змішування різних типів цих неживих молекул вчені роблять спроби штучного створення живих систем, які згодом можуть бути запрограмовані на різну поведінку, наприклад, особливим чином реагувати на тиск, а також світло і тепло.
«Клітини здатні реагувати на тиск і відповідним чином на нього відповідати», – поділилася Ейден з журналістами порталу Dezeen на конференції Wearable Futures, що проходила в Лондоні.
«Коли ви біжите по різній поверхні, текстура здатна надуватися або навпаки стискатися залежно від того, який тиск подається на взуття. Така можливість додасть вам додаткову підтримку при бігу».
Після бігу протоклітини в матеріалі будуть втрачати свою енергію, тому для її відновлення взуття буде поміщатися в спеціальну ємність, заповнену протоклітинною рідиною. Ця рідина дозволить живим організмам в матеріалі «відпочити і відновити свої сили». Крім того, рідина може бути будь-якого кольору, і в момент відновлення клітини взуття набудуть кольору рідини, що знаходиться в ємності.
«Такі кросівки доведеться брати додому і піклуватися про них так само, як би вони були, скажімо, рослиною. Кожен раз переконуватися в тому, що матеріал отримав необхідні поживні властивості і відновив свої сили», – говорить дизайнер.
Ейден додає, що її проект спрямований на демонстрацію більш широкої аудиторії потенціалу використання протоклітинної технології. Винахідник мріє, що повноцінна можливість її використання цілком можливо з’явиться у відносно недалекому майбутньому, до року 2050-го.