Середньовічна епідемія чуми, відома під власною назвою “Чорна смерть”, знову привернула увагу вчених.
У наукових колах першою пандемією людства вважається юстиніянова чума (VI – VIII століття нашої ери), другою – Чорна смерть (1347 – 1722) і третьою – сучасне поширення чуми, яка все ще не переможене в деяких країнах.
Своєрідну естафету з вивчення середньовічної Чорної смерті підхопив німецький Інститут Макса Планка, об’єднавши вчених з різних країн для вивчення не першого, а останнього спалаху чуми на європейському континенті – епідемії в Марселі (Франція), що мала місце в 1720-1722 роках.
У 1998 році при розкопках на місці монастиря Обсерванс в Марселі було виявлено чумне кладовище. У розпорядження дослідників потрапили більше двохсот решток жертв марсельської епідемії. Із зубів померлих археогенетики змогли витягти фрагменти ДНК і по них реконструювати геном чумної палички, яка в 1720-1722 роках згубила більше 100000 жителів Марселя і околиць.
Вчених цікавили прості питання: чому колись всюдисуща, яка не пощадила жодну країну хвороба раптом зникла із Західної Європи? Спалахи чуми виникали в різних місцях Європи протягом майже 400 років, з 1347 по 1722 роки, що їх викликало? І що сьогодні може спровокувати новий спалах захворювання?
“На наш превеликий подив, чума XVIII століття, по всій вірогідності, є прямим нащадком того різновиду чумної палички, яка проникла в Європу і стала причиною Чорної смерті декількома століттями раніше. У наші дні цей різновид бактерії повністю зник”, – розповів археогенетик Олександр Хербіг (Alexander Herbig).
“Результати вивчення генома дозволяють припустити, що хвороба ховалася десь у Європі протягом кількох століть”, – додає біолог і археогенетик Кірстен Бос (Kirsten Bos), провідний автор дослідження.
Іншими словами, за всі спалахи чуми під час другої пандемії в Європі несе відповідальність одна і та ж бактерія або її “прямі нащадки”, затаєні на континенті. Кірстен Бос, однак, допускає, що чума могла потрапити в Марсель ззовні – місто було і є одним з найбільших портів на Середземному морі. Така ймовірність залишається, оскільки точне місце походження марсельської чуми вчені поки не змогли визначити.
Читайте також: “Моторошно думати, що весь цей час чума ховалася буквально за рогом в будь-якій точці Європи, використовуючи для свого виживання зовсім невідомого нам носія. Майбутні дослідження, сподіваюся, допоможуть з’ясувати, що це були за загадкові істоти – носії хвороби, скільки їх було, де вони мешкали і з якої причини зникли “, – так резюмував проведене дослідження Йоханнес Краузе (Johannes Krause), голова відділу археогенетики в Інституті Макса Планка.
Поки причини зникнення середньовічної бактерії невідомі, але вчені наполягають, що однобокими поясненнями феномена тут не обійтися. Усі європейські країни до початку епохи промислової революції мали подібні умови життя, що сприяли поширенню хвороби – соціальна нерівність, антисанітарія, висока щільність населення в містах. Ті ж фактори і в наші дні сприяють існуванню хвороби в найбідніших регіонах Землі.
Тим не менш, вплив антропогенних факторів потрібно розглядати в поєднанні з іншими – такими як зміна клімату або зміна шляхів поширення інфекції. Однак, на думку дослідників, саме продовження генетичних досліджень стане ключем до розгадки таємниці Чорної смерті.
Результати своєї роботи вчені опублікували у виданні eLife. Прес-реліз можна прочитати на сайті Інституту Макса Планка.