Поверхні Місяця, Марса, Меркурія і багатьох інших тіл Сонячної системи густо всіяні ударними кратерами, що свідчать про їх численні сутички з астероїдами і кометами. Наша планета не є винятком. За останні 4.5 мільярда років вона пережила безліч потужних ударів. Просто тектоніка і ерозія стерли з земної поверхні майже всі космічні шрами.
Багато ударних структур Землі були відкриті випадково — під час висотної зйомки, при бурінні свердловин або вивченні гравітаційних карт. Наприклад, знаменитий кратер Чіксолуб, який зазвичай пов’язують з вимиранням динозаврів, виявили лише в 1978 році при проведенні геофізичних досліджень на дні Мексиканської затоки. Однак знадобилося ще кілька років, перш ніж його існування було остаточно доведено.
У 1991 році надихнувшись історією виявлення Чіксолуба геолог Майкл Рампіно (Michael Rampino) вирішив вивчити гравітаційні карти Землі з метою пошуку слідів інших кратерів. Його робота увінчалася успіхом. На захід від Фолклендських островів Рампіно знайшов гравітаційну аномалію, яка дуже нагадувала ту, що знаходиться на місці Чіксолуба. Вона свідчила про те, що на півдні Атлантики під потужними шарами осадових відкладень похований 250-кілометровий кратер. Рампіно опублікував статтю про свою знахідку, проте через відсутність у нього інших доказів вона не привернула великої уваги.
Фолкленди з космосу
Через багато років стаття Рампіно попалася на очі Макса Рокка (Max Rocca) — мисливця за кратерами з Аргентини, на рахунку якого значиться виявлення слідів 50-кілометрової ударної формації в Колумбії. У 2015 році Рокка отримав від парагвайського вченого Жайме Прессера (Jaime Brez Presser) магнітну карту району передбачуваного фолклендського кратера і знайшов там сліди такої ж позитивної магнітної аномалії, як і біля кратера Чіксолуб. Вважається, що вона виникла через намагнічування розплавленої ударом породи.
Гравітаційні аномалії на місці кратера Чіксолуб (ліворуч) і передбачуваного фолклендського кратера (праворуч)
Після цього Рокка отримав дані сейсморозвідки, проведені в цій частині Атлантики нафтовою компанією Schlumberger. Вони також вказують на сліди стародавньої ударної структури. В результаті Рокка, Рампіно і Прессер написали спільну статтю, яка вже прийнята до публікації журналом Terra Nova.
Але, хоч дані дослідників і виглядають досить переконливі, навряд чи їх буде достатньо, щоб зняти всі сумніви з приводу кратера. Щоб остаточно довести його існування, необхідно провести буріння морського дна і добути зразки порід. Вчені сподіваються, що публікація викличе достатній інтерес і це дозволить профінансувати подібну експедицію.
Магнітна аномалія поруч з Фолклендами
Що стосується віку потенційного кратера, то Рокка і Рампіно обережно припускають, що його утворення може бути пов’язане з великим пермським вимиранням. Ця найбільша катастрофа в історії земної біосфери сталася 252 мільйони років тому. В ході вимирання зникли 96 % всіх морських видів, 73 % всх наземних видів хребетних, близько 57 % родів і 83% комах. Більшість вчених пов’язує пермське вимирання з посиленням вулканічної активності, але є й інші версії, в тому числі і зіткнення Землі з великим астероїдом.
