Вчені визначили кілька генетичних мутацій, які дозволяють зрозуміти походження собак і пояснити, як вони стали нашими найкращими друзями, повідомляє The Verge.
В ході еволюції у собак з’явилася прихильність до людей. Собаки переконали нас піклуватися про них, в обмін на їх зворушливу прихильність і дружбу. Десятки тисяч років тому вовки, ймовірно, побачили в людині захисника і годувальника, і почали пристосовуватися до життя пліч-о-пліч з ним.
Проте генетична схема, що лежить в основі такого неймовірного перетворення небезпечного хижака в саме доброзичливу домашню тварину, донедавна залишалася загадкою. Бріджит фон Хольдт, еволюційний генетик в Прінстонському університеті і Монік Уделл з Університету штату Орегон очолили команду вчених, щоб з’ясувати, що відрізняє собак від їх предків — вовків. За даними дослідження, опублікованого в журналі Science Advances, за допомогою секвенування генів і поведінкових тестів вони виявили кілька генетичних мутацій, які, як видається, і визначають дружелюбність собак.
Наприклад, вчені вирішили подивитися, як 18 собак і 10 вовків поведуть себе в суспільстві людей. Для цього тесту собаки і вовки повинні були дістати з коробки смачний шматок ковбаси самостійно і в присутності людини. В обох випробуваннях вовки нападали на собак. При цьому в присутності людини хижаки спокійно діставали ковбасу, поки доброзичливі собаки запобігали перед людьми, не звертаючи уваги на коробку.
Раніше фон Хольдт ідентифікувала ген, який частіше мутує у собак, ніж у вовків, можливо, як раз через одомашнення. Схожа мутація спостерігається у людей, що народилися з синдромом Вільямса. Люди з цим синдромом, як правило, особливо товариські і доброзичливі, що змушує дослідників підозрювати, що ці генетичні зміни можуть відповідати за дружелюбність як у людей, так і у собак.
Вчені об’єднали результати поведінкових тестів з генетичними даними і виявили кілька мутацій, які, мабуть, пов’язані з доброзичливою вдачею собак. Дві з них можуть впливати на функції генів GTF2I і GTF2IRD1, які виробляють білки, відповідальні за включення і виключення інших генів. Тварини з такими мутаціями звертають більше уваги на людей, ніж ті, у кого вони відсутні.
“Ми не говоримо, що знайшли єдину мутацію, відповідальну за товариськість», — каже фон Хольдт. У геномі є багато генів, які, ймовірно, сприяють такій поведінці собак, її команда вивчила лише частина з них,”– пояснює вона.
Натхнення: hightech.fm