Земля

Гризуни не винні в середньовічній епідемії чуми

Моделювання смертоносної середньовічної епідемії чуми показало, що «Чорна смерть» могла поширюватися й без участі гризунів, тільки через блохи та інших кровосисних комах.

У XIV ст. жителі Європи пережили цілу низку потрясінь, і головним з них стала «Чорна смерть», пандемія чуми, яка прийшла на континент з Азії та Північної Африки і забрала, за деякими оцінками, до третини її населення. Разом з тим, багато деталей цієї епідеміологічної катастрофи залишаються загадкою.

Так, вважається, що основними рознощиками хвороби виступили щури, піщанки, миші та інші гризуни, носії бактерій, які поширювалися з ними, а людям передавалися найчастіше через посередників, бліх. Проте нова робота Катаріни Дін (Katharine Dean) та її колег з Університету Осло готова зняти ці звинувачення з гризунів: схоже, що блохи – та інші кровоссальні комахи, включаючи вошей, – могли обійтися і без особливої допомоги в поширенні хвороби. Про це вчені пишуть у статті, опублікованій в журналі PNAS.

Для початку автори узагальнили ключові особливості тієї середньовічної епідемії. Скажімо, ймовірність лікування, встановлена за попереднім роботам, склала 40 відсотків; інфекційність воші, носія бактерії Y. pestis, – три дні; середнє число бліх на звичайному європейці того часу – шість. Для своїх оцінок вчені використовували як історичні дані, так і результати попередніх досліджень та власні експерименти.

Ці цифри були використані в декількох моделях, що описують різні варіанти поширення «Чорної смерті»: за допомогою бліх і вошей; через гризунів і бліх; нарешті, самими людьми – з кашлем, який супроводжує легеневу форму чуми.

Останній варіант ніяк не узгоджувався з історичними даними. Поширення через гризунів було можливим лише до певного моменту, після чого смертність підскочила так різко, що цей механізм вже не може пояснювати динаміку епідемії. Катаріна Дін і її співавтори вважають, що саме кровоссальні паразити, що живуть на тілі людини, стали головним каналом поширення пандемії чуми в Європі XIV ст.

Варто додати, що локальні спалахи хвороби тривають і сьогодні, в деяких районах світу, включаючи Кавказ і Середню Азію. Проте найбільше страждає від них Мадагаскар, де в кінці минулого року зафіксована чергова поява хвороби, яка забрала життя більш ніж 170 осіб. Зараз, коли блохи і воші далеко не так поширені, чума частіше використовує інші шляхи поширення, передусім – повітряно-крапельний.

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Цей сайт використовує Akismet для зменшення спаму. Дізнайтеся, як обробляються ваші дані коментарів.

Back to top button