Захід намагається домовитися про більш жорсткі санкції проти Росії. Американці не хочуть діяти в односторонньому порядку і прагнуть заручитися підтримкою ЄС. Насамперед потрібно отримати схвалення з боку Німеччини і Франції, після чого з Великобританією проблем, ймовірно, вже не буде.
Проте «Стара Європа» не горить бажанням серйозно псувати відносини з Москвою, особливо коли мова йде про її економічні інтереси. Часто складається враження, що у німецькій і французькій політико-економічній еліті є групи, які свідомо руйнують трансатлантичну єдність, прямо/побічно посилюючи позиції Кремля в Європі.
Новина про те, що американські спецслужби прослуховували телефон канцлера А. Меркель, охолодила відносини Берліна та Вашингтона. Агресія Росії проти України їх знову зблизила, хоча, судячи з усього, не всі в Німеччині були цим задоволені.
2 травня під час офіційного візиту А. Меркель в США лідери держав домовилися посилити санкції проти Москви, якщо вона зірве президентські вибори на Україні. А 4 травня німецька Bild написала про агентів ЦРУ і ФБР, які нібито допомагають Києву вирішити кризу на сході країни. 11 травня вже «Spiegel» повідомив, що на Україні воюють американські найманці з приватних військових компаній, тісно пов’язаних з урядом США.
Читайте також: Росія і ЄС: про вплив грошей на переговори
Чи є ці публікації, з яких випливає, що Вашингтон прямо і побічно втручається в українські справи, простим збігом? А зараз ще один скандал, в ході якого з’ясувалося, що співробітник німецької розвідки працював на Америку і передав їй кілька сотень секретних документів за якихось 25 тисяч євро.
У відповідь А. Меркель заявила, що, якщо все підтвердиться, це буде суперечити принципам партнерства між союзниками. Також, як написала та ж «Bild», резиденту ЦРУ в американському посольстві в Берліні було наказано покинути Німеччину, а контакти німецької розвідки з колегами з США за наказом канцлера були зведені до мінімуму.
Президент Росії Володимир Путін в цій ситуації повинен стрибати від радості. І тут знову цікавий збіг: як повідомила все та ж «Bild», американський шпигун був арештований при спробі домовитися про співпрацю з російським консульством в Мюнхені. Чи не з подачі Москви німці розкрили агента США?
Таким чином, створюється враження, що комусь у Німеччині більше подобається дружба з Кремлем, ніж з Америкою, і цей табір намагається переконати А. Меркель в тому, що Вашингтон це зло, а «Південний потік» (як і «Північний») – благодать.
Втім, різні настрої та уподобання мають місце не тільки в Берліні. Президент Франції Ф. Олланд дуже хотів військової операції проти Сирії, що суперечило інтересам Росії. Сьогодні ж він разом з А. Меркель закликає Київ і Москву сісти за стіл переговорів в Україні (що в першу чергу вигідно сепаратистам, а значить – і Кремлю). Більше того, коли постало питання про виконання контракту з продажу Росії вертольотоносців «Mistral», і Москва пригрозила санкціями в разі його зриву, Париж вирішив виконати свої зобов’язання. Б. Обама особисто закликав Ф. Олланда передумати, так як це ненормально, коли ви з одного боку засуджуєте російську агресію на Україні, а з іншого – власноручно озброюєте агресора сучасною зброєю, тобто показуєте поганий приклад союзникам, які починають думати, що в один прекрасний день вони теж можуть бути зраджені.
Читайте також: Mistral зіштовхує Францію і Сполучені Штати
Але Париж не передумав. Тоді з проблемами зіткнувся відомий французький банк «BNP Paribas», який був змушений виплатити США девятимільярдну компенсацію за порушення режиму санкцій проти Судану, Куби та Ірану. Путін оцінив цю ситуацію так: «Ми знаємо про тиск, що наші американські партнери роблять на Францію з метою не постачати “Містралю” в Росію. Ми знаємо навіть про те, що натякали на те, що якщо французи не поставлять “Містралю”, з банків потихеньку знімуть санкції, у всякому разі їх сильно мінімізують. Що це таке, якщо не шантаж? Хіба так можна працювати на міжнародній арені?»
Відповідь: шантаж, і так можна працювати на міжнародній арені, оскільки така міжнародна політика, а Росія останнім часом веде себе в ній ще більш нахабно. Але важливіше те, що В. Путін з величезним задоволенням говорив про угоду з «Містралями», знаючи рішення Франції не підкоритися волі США.
І ще. Шанованою постаттю в Москві стала лідер «Національного фронту» Франції Марін Ле Пен, яка підтримує дії Росії на Україну і, по суті, захищає її інтереси в Європарламенті. Це дозволило «The Washington Post» у статті «Не тільки на Україні: друзі Путіна в Європі набирають вагу» зафіксувати цікаву тенденцію: «Підйом популізму і євроскептицизму, будучи тривожною новиною для європейського істеблішменту, порадує, щонайменше, одного світового лідера російського президента Володимира Путіна. По мірі розвитку української кризи США і Євросоюз ввели санкції відносно Москви, проте досить багато європейських ультраправих лідерів і політиків-євроскептиків встали на захист Путіна».
Виходить, «Стара Європа» власними руками руйнує основи європейської та трансатлантичної єдності, ставлячи економічні інтереси вище цивілізаційних, а В. Путін з посмішкою простягає їй намилену мотузку і підставляє табурет. Може час прокинутися?
Джерело: geopolitika