На початку 2019 р. у ще одному індійському мегаполісі – десятимільйонному Ченнаї – закінчилася вода. Столиця південного штату Тамілнад майже повністю залежить від мусонних дощів, оскільки завдяки їм заповнюються водні резервуари міста. В цьому році сезон дощів затримався і був як ніколи коротким.
Ченнаї далеко не єдиний посушливий мегаполіс Індії. Регулярно з дефіцитом води стикаються такі великі міста, як Мумбаї, Бангалорі та Хайдарабад. Сільські громади країни також страждають від гострої нестачі води. Їх добробут цілком залежить врожаю сільськогосподарських культур, а основною причиною самогубств фермерів в аграрних штатах, згідно зі статистикою, є втрата доступу до джерел води. Дефіцит води, на думку економістів, вкрай негативно відбивається на промисловості, стримує темпи зростання всієї економіки.
Прем’єр-міністр Нарендра Моді поставив перед собою амбітну мету забезпечити до 2024 р. всі домогосподарства водопровідною водою. Для реалізації цього проєкту уряд Моді вирішив, по-перше, об’єднати чотири міністерства, які займаються питаннями управління водними ресурсами, в одне суперміністерство під назвою “Джал Шакті” (енергія води), для того щоб зменшити бюрократичні зволікання і оптимізувати зусилля уряду.
Національний інститут перетворення Індії запустив також зведений індекс управління водними ресурсами та комплексну систему відстеження рівнів води. Крім того, Моді призначив близько двохсот п’ятдесяти державних представників в сільських громадах Індії, які відчувають брак води, для спостереження за проведенням реформ на місцях.
Рішення проблеми нестачі води, безумовно, потребує скоординованих зусиль з боку уряду, приватного бізнесу і споживача. Однак опріснення не може бути успішним для трубопровідного водопостачання без поліпшення ситуації з раціональним використанням води і вирішення проблеми енергоємності процесу.
В Індії життя фермерів впливає на результати виборів, показники фондового ринку та економіку в цілому. Відсутність мусону позначається на врожаї, штовхає дрібних фермерів в борги і самогубства. Впровадження простого крапельного зрошення може врятувати життя сотні тисяч людей.
Сьогодні в Індії переробляється лише 30% стічних вод, але уряд Моді поставив завдання значно збільшити цю цифру в найближчі роки. Такі сектори, як енергетика, текстильна промисловість, фарбувальні установки, шкіряне виробництво та нафтопереробні заводи, мають величезний потенціал для перероблювання і повторного використання стічних вод.
Промислові підприємства можуть скоротити споживання прісної води за рахунок рециркуляції стічних вод, тим самим полегшуючи навантаження на муніципалітети. Останні виграють від продажу очищених стічних вод промислових підприємств, оскільки отримані кошти допомагають компенсувати капітальні витрати. Традиційні джерела питної води, такі як річки і озера, можуть бути збережені від забруднення, оскільки стічні води будуть скидатися після належного очищення.
Нестача води та залежність від декількох джерел постійно призводять до конфліктів між регіонами і штатами всередині Індії. Пропозиції про об’єднання річок не привели поки ні до яких конкретних дій. Враховуючи це, водні технології можуть виступити як каталізатори миру.
Керівники індійських штатів висловлюють свою зацікавленість у партнерстві з Ізраїлем у водному питанні. Йог Адитьянат з Уттар-Прадеша нещодавно заявив, що “ізраїльська допомога може збільшити доступність води в регіоні Бунделкханд, оскільки обидва мають схожі географічні і кліматичні умови”. Головний міністр південного штату Андхра-Прадеш Джаган Мохан Редді нещодавно відвідав опріснювач в Хадері. На сьогодні Ізраїль бере участь у 32 водних проєктах в тринадцяти штатах Індії.