Останнім часом багато досліджень говорить про те, що морські істоти, які в результаті потрапляють до нас на стіл, можуть бути небезпечні, оскільки вони поглинають мікропластик. Для тих, хто дуже любить рибу, але страшенно боїться частинок пластику, з’явився відмінний варіант. Виявилося, що сібас майже не накопичує в собі мікропластику.
Мікропластик потрапляє в прісні і морські води з розкладного сміття, шин, синтетичних тканин та засобів особистої гігієни (косметика, шампуні). На жаль, риби їдять ці частинки, а потім вони проходять через травну систему і часто потрапляють в кровотік. Так вчені висловили припущення, що коли люди їдять м’ясо цих риб, вони також можуть споживати мікропластик, які присутні в тканинах морських істот.
Щоб оцінити ймовірність того, що це відбудеться, нещодавно було проведено дослідження в німецькому Інституті Альфреда Вегенера. Вчені вивчали рибу сібас (Dicentrarchus labrax) і годували її спеціальними гранулами, змішаними з мікропластичним порошком протягом 16 тижнів.
Порошок, який був доданий в гранули, складався з жовто-помаранчевих флюоресцентних пластикових частинок шириною від одного до п’яти мікрометрів — це найменша категорія мікропластичних забруднень. Так було підраховано, що кожна риба проковтнула близько 163 мільйонів частинок за 16-тижневий період.
Потім вчені провели розтин для дослідження філе риб. Вони нагріли його в їдкому розчині, змушуючи м’язову тканину розчинятися в рідині. Потім це пропускалося через фільтр, який вловлював будь-які пластикові частинки, які могли там бути присутнім. Для підрахунку цих частинок використовувався флуоресцентний мікроскоп.
Виявилося, що на кожні п’ять грамів філе припадає лише одна-дві частинки пластику. Вчені відзначають, що деякі частинки були в крові, а не в м’язах. Більш того, навіть незважаючи на те, що риби піддавалися впливу мікропластику у концентраціях, які набагато перевищують ті, з якими вони могли б зіткнутися в океані, тварини росли добре і були у відмінному стані.
Натхнення: www.popmech.ru