Виверження Карнійські плювіальної події створили найкращі умови для появи й розквіту нових видів.
Міжнародна дослідницька група проаналізувала відкладення копалин рослин і зіставили їх зі сплесками вулканічної активності, а також значними змінами навколишнього середовища, що сталися 232-234 мільйони років тому. Виявилося, ці сплески відповідальні за «мегамуссонний» клімат тієї епохи й пов’язаний з ним розквіт живої природи. Вчені описують свої висновки в статті в Proceedings of the National Academy of Sciences (PNAS).
Карнійською плювіальною подією називають серйозну зміну глобального клімату, що відбулося в верхньому тріасі, 232-234 млн років тому. Тоді в результаті виверження вулканів великий магматичної провінції Врангеллія (її залишки збереглися на заході Північної Америки) на Пангею наступили дощі, які не припинялися потім майже два мільйони років.
Зрозуміло, вулкани породили дощі не самі. Виверження Врангеллії викинули в атмосферу як мінімум 5000 гігатонн вуглецю (це дорівнює сучасним антропогенним викидам вуглецю, помноженим на сотні років). Шляхом зростання концентрації вуглекислого газу світ став значно більш вологим і теплим, а океани — менш солоними. Автори іншої тогорічної роботи, опублікованої в Science Advances, взагалі запропонували вважати Карнійську плювіальну подію шостим масовим вимиранням — на підставі того, що багато видів дійсно не пережили такої кліматичного струсу.
Автори нової роботи уважно вивчили рештки рослин з озера на півночі Китаю. Порівнявши їх з періодами вулканічної активності, вчені прийшли до висновку, що зміна клімату в верхньому тріасі сталося не в результаті одного ланцюга вивержень: було чотири різних епізодів.
Вони виявили, що кожна фаза вивержень вулканів збігалася з великими збуреннями глобального циклу вуглецю, серйозними кліматичними змінами в сторону більш вологих умов, а також поглибленням досліджуваного озера з відповідним зниженням вмісту кисню і тваринного життя в його водах.
Сліди геологічних подій цього періоду в Центральній Європі, Східній Гренландії, Марокко, Північній Америці, Аргентині та інших місцях вказують на те, що збільшення кількості опадів призвело до повсюдного розширення дренажних басейнів, які несли свої води в озера або болота, а не в річки або океани.
Один з авторів роботи Джейсон Хілтон (Jason Hilton), професор палеоботаніки й палеоекології з Бірмінгемського університету, описав те, що відбувалося так: «Протягом двох мільйонів років тваринний і рослинний світ планети зазнав значних змін, включаючи вибіркове вимирання в морському середовищі й диверсифікацію груп рослин і тварин на суші. Наші дослідження показують, що цей період можна розділити на чотири окремих події, кожне з яких було викликано окремими сплесками потужної вулканічної активності, пов’язаної з величезними викидами вуглекислого газу в атмосферу. Це викликало підвищення глобальної температури й вологості ».
Саме до цього періоду заведено відносити стрімке поширення динозаврів. На думку доктора Емми Данн (Emma Dunne), палеобіології з Бірмінгемського університету, їм допоміг той факт, що клімат змінювався сильно, але не одним стрибком, а чотирма імпульсами вулканічної активності, показаними в роботі: «Цей відносно тривалий період вулканічної активності й зміни навколишнього середовища мав значні наслідки для тварин на суші. Тоді динозаври тільки почали змінюватися, і цілком ймовірно, що без такого розвитку подій вони ніколи не досягли б свого екологічного домінування, яке ми спостерігаємо протягом наступних 150 мільйонів років ».
Якби виверження вулканів в ту епоху не були так розтягнуті в часі, а трапилися б «залпово», це могло призвести до гострої кризи, різкого похолодання клімату шляхом викидів діоксиду сірки в атмосферу. Однак «плавні» серії вивержень не створювали серйозних короткочасних похолодань. Зате вони поступово підвищували концентрацію вуглекислого газу в атмосфері, в результаті приводячи до потепління і зростання обсягу опадів, неминучого при потеплінні.
Треба відзначити, що Карнійська плювіальна подія була вкрай важливо не тільки для динозаврів: тоді ж широко поширилися тверді корали сучасного вигляду. А на суші клімат сприяв появі сучасних хвойних груп рослин і вплинув на еволюцію наземних екосистем, а також тваринного і рослинного світу — включаючи папороті, крокодилів, черепах, комах і ранніх предків ссавців.
Натхнення: naked-science.ru