Дослідження, проведене в Університеті Гріффіта, Австралія, привернуло увагу до проблеми наявності мікропластику в м’язах і кишечнику акул біля узбережжя Південно-Східного Квінсленда. Виявлені дані, представлені в журналі ChemSphere, є значущим кроком у розумінні впливу антропогенного забруднення на морських хижаків і морські екосистеми загалом.
Дослідники виявили не тільки присутність мікропластику, а й підвищений вміст волокон на основі целюлози в зразках кишківника і м’язів чотирьох видів акул, спійманих біля узбережжя Південно-Східного Квінсленда, австралійського штату. Цей факт, як зазначають учені, проливає світло на потенційні механізми передачі забруднень харчовим ланцюгом або прямого потрапляння чужорідних матеріалів в організми акул.
Кандидати наук Сюань-Ченг Лу і Джулія Сміт з дослідницької групи ARI-TOX Університету Гріффіта в Австралійському інституті річок провели перше дослідження мікропластику та інших антропогенних волокон у зразках кишківника і м’язів великих видів акул у прибережних водах Австралії. Зразки було проаналізовано на наявність мікропластику і волокон на основі целюлози, виявлених у 82% проб кишечника акул.
Волокна на основі целюлози переважали серед виявлених волокон, що виявилося несподіваним з огляду на домінування синтетичних матеріалів у сучасному світовому виробництві. Проте багато досліджень показують, що текстильні вироби з матеріалу на основі целюлози, такі як віскоза, можуть виділяти більше волокон під час прання, що може сприяти їхньому проникненню в морські екосистеми.
Наявність мікропластику й антропогенних волокон у м’язах акул викликає серйозну стурбованість, оскільки це вказує на можливе проникнення забруднень у харчовий ланцюг і вплив на здоров’я морських хижаків. Для того, щоб краще зрозуміти цей процес і його наслідки, необхідно провести додаткові дослідження і вжити заходів щодо пом’якшення впливу антропогенного забруднення на морські екосистеми, особливо на морських хижаків, таких як акули.