Астрономи висунули альтернативну гіпотезу, що пояснює дивні траєкторії транснептунових об’єктів (ТНО) у поясі Койпера не наявністю Дев’ятої планети, а впливом зорі з іншої зоряної системи, яка могла пройти повз Сонце мільярди років тому.
У внутрішніх регіонах Сонячної системи рух небесних тіл підпорядковується більш-менш упорядкованим орбітам, формуючи плоску структуру диска. Це є результатом зореутворення та еволюції системи, де більша частина речовини перетворилася на планети та інші об’єкти. Натомість зовнішні регіони Сонячної системи характеризуються хаотичнішим рухом: ТНО обертаються під різними кутами до площини екліптики, а деякі мають орбіти, що проходять майже по полюсах Сонця. Такі відхилення довго залишалися загадкою для астрономів, зокрема через відсутність великих об’єктів поблизу Сонячної системи, здатних вплинути на ці орбіти.
Однак німецькі вчені з Юліхського дослідницького центру висунули припущення, що мільярди років тому інша зоря могла пройти на відносно невеликій відстані від Сонця, порушивши орбіти об’єктів у поясі Койпера. Проведені комп’ютерні моделювання показали, що зірка, маса якої становила близько 0,8 маси Сонця, могла пройти на відстані приблизно 16,5 мільярда кілометрів (що в 110 разів більше відстані між Землею та Сонцем), спричинивши зміни в орбітах деяких ТНО. Це могло призвести до того, що деякі об’єкти, такі як 2008 KV42 і 2011 KT19, почали обертатися у зворотному напрямку відносно планет Сонячної системи і майже перпендикулярно до площини екліптики.
Ця гіпотеза є альтернативою популярній теорії, що пояснювала такі відхилення впливом гіпотетичної Дев’ятої планети. Нова модель, запропонована німецькими астрофізиками, отримала найбільшу відповідність із даними астрономічних спостережень. Щоб підтвердити або спростувати це припущення, необхідно провести більш детальні спостереження поясу Койпера, однак сучасні технології ще не дозволяють цього зробити.
Вивчення зовнішніх меж Сонячної системи та її взаємодії з іншими зорями залишається актуальною темою для астрономічних досліджень. Досі немає точних даних про межі геліосфери, а для їх визначення необхідно відправити дослідницькі апарати за межі Сонячної системи. Вчені вже запропонували кілька варіантів місій, які могли б розширити наше розуміння цих віддалених регіонів.