Найбільш руйнівна епідемія в історії корінних народів Австралії, схоже, почалася не від хворих людей, а від невеликого флакону зі висушеними струпами віспи, який британські медики везли як «засіб для щеплення». Нове дослідження, про яке пише Live Science, показує, що саме цей «лікарський» запас міг ненавмисно запустити смертельний ланцюг подій у 1789 році.
Що відомо коротко
- Математичне моделювання вказує, що спалах віспи 1789 року почався біля Порт-Джексона на південному сході Австралії й пов’язаний з Першою флотилією британських кораблів 1788 року.
- Дослідники вважають, що джерелом стали флакони з висушеними струпами віспи, які британські медики зберігали для щеплень як попередник вакцини.
- Модель відкидає гіпотезу, що віспу занесли рибалки з регіону Макассар (Сулавесі, Індонезія) через північне узбережжя Австралії.
- Оцінка втрат вражає: від віспи могли померти близько 220 000 корінних австралійців, що прискорило занепад їхніх культур.
- Нове дослідження та пов’язана з ним робота пропонують завищену порівняно з давніми оцінками чисельність корінного населення до приходу британців — до 3 мільйонів людей.
Як флакон зі струпами міг стати «іскрою» епідемії
У XVIII столітті до винайдення справжньої вакцини проти віспи лікарі використовували варіоляцію — свідоме зараження людини матеріалом від хворого, щоб викликати легшу форму недуги та сформувати імунітет. Для цього зберігали висушені струпи віспяних висипів у невеликих посудинах.
На кораблях Першої флотилії британські медики мали саме такі флакони. Їхній вміст був чимось на кшталт «вогню в кишені»: у спокої безпечний, але варто відкрити й неправильно використати — і іскра розлітається.
Археолог Алан Вільямс (Alan Williams) з компанії EMM Consulting, співавтор дослідження, вказує, що вірус у струпах міг зберігатися довше, ніж припускали раніше. Чутливим місцем у старих аргументах було те, що, мовляв, живий вірус не витримав би восьмимісячного плавання з Портсмута до Ботані-Бей. Моделювання ж показало: флакони можна було й поповнити під час зупинок у Кейптауні чи Ріо-де-Жанейро — за кілька місяців до прибуття до Австралії.
У часи, коли теорії мікробів ще не існувало, ніхто не розумів, як саме передаються хвороби. Тож імовірно, якщо віспа й вийшла з цих флаконів назовні, це сталося не як свідомий «біологічний напад», а як трагічний побічний ефект медичної практики того часу.
Чому «північна» гіпотеза не витримала перевірки
Довгі роки багато істориків вважали, що віспа прийшла до Австралії з півночі. За цією версією, її принесли острів’яни з регіону Макассар (Сулавесі, нині частина Індонезії), які рибалили біля тропічних північних берегів континенту. Тим паче, що в самій Першій флотилії не було задокументованих випадків захворювання.
Щоб перевірити цю ідею, команда створила комп’ютерні моделі поширення віспи від північного узбережжя вглиб континенту. Виявилося, що між північчю та південним сходом лежать тисячі кілометрів малозаселених або й зовсім безлюдних територій. В умовах кінця XVIII століття «перескочити» таку дистанцію хвороба просто не могла.
Натомість моделювання розповсюдження віспи серед корінних спільнот поблизу Порт-Джексона — району сучасного Сіднея — показало іншу картину: початок епідемії найкраще узгоджується саме з прибуттям Першої флотилії та подальшими контактами колоністів з аборигенами.
Співавтор роботи, фахівець із комп’ютерного моделювання Меттью Коді Нітшке (Matthew Cody Nitschke) з Університету Фліндерс зазначає, що нині сценарій «з півночі» виглядає вкрай малоймовірним, тоді як для участі Першої флотилії в запуску епідемії модель дає «дуже сильні докази».
Скільки людей насправді жило в Австралії до британців
Дослідження у Nature Human Behaviour пов’язане з другою роботою тих самих авторів, яка ще готується до публікації. В ній вони пропонують переоцінити чисельність корінних австралійців на момент прибуття Першої флотилії.
Раніше часто називали цифру близько 300 000 осіб. Але ця оцінка була зроблена вже у XX столітті на основі сильно скороченої, «післяепідемічної» популяції, яка зазнала століття хвороб, насильницького конфлікту та примусового витіснення.
Нова модель, що спирається, зокрема, на археологічні дані про давні спільноти, вказує: на всьому континенті могло жити до 3 мільйонів людей, а теоретична ємність ландшафтів досягала навіть 5 мільйонів, особливо в ресурсно багатих регіонах півночі та південного сходу.
Ці нові оцінки не тільки роблять масштаби епідемії ще трагічнішими, а й нагадують, що на момент контакту з Британською імперією Австралія була густо заселеним континентом зі складними, різноманітними культурами.
Як на це реагують історики
Історик університету Тасманії Генрі Рейнолдс (Henry Reynolds), який не брав участі в дослідженні, в інтерв’ю наголосив, що нова робота вже сама по собі руйнує давню гіпотезу про «північне» походження віспи. За його словами, збіг у часі між прибуттям Першої флотилії та початком спалаху завжди здавався сумнівним для стороннього джерела інфекції.
Історикиня Анн МакҐрат (Ann McGrath) з Австралійського національного університету також підтримує висновки авторів. Вона відзначила, що потужне поєднання різних дисциплін — археології, історії та математичного моделювання — переконливо спростовує стару версію й водночас показує, що доколоніальне населення Австралії було значно більшим, ніж вважалося.
FAQ
Це остаточний вердикт щодо походження епідемії, чи все ж гіпотеза?
Автори спираються на математичне моделювання та історичні свідчення, тому говорити про абсолютну певність не можна. Але їхні результати суттєво зменшують правдоподібність «північного» сценарію та роблять зв’язок із Першою флотилією найбільш переконливим із наявних пояснень.
Чому про масштаби корінного населення так довго мали настільки занижені уявлення?
Перші систематичні підрахунки робилися вже після століття хвороб, насильства та примусових переселень, коли чисельність корінних народів сильно впала. На основі цієї «урізаної» картини і виникла цифра близько 300 000, яка потім закріпилась у літературі.
Чи могли британці свідомо використати віспу як зброю?
Стаття цього не стверджує. Дослідники підкреслюють, що в той час ще не існувало сучасного розуміння інфекційних хвороб, і ймовірні механізми передачі виглядають радше як трагічний збіг, пов’язаний із варіоляцією, ніж як спланована акція.
Що змінює переоцінка чисельності корінних австралійців?
Вищі оцінки населення роблять зрозумілішою глибину культурних втрат і масштаб демографічної катастрофи, спричиненої епідеміями й колонізацією. Це також впливає на сучасні дискусії про історичну справедливість і визнання прав корінних народів.
🤯 Крихітний флакон зі струпами, який колись здавався прогресивним медичним інструментом, міг стати невидимою іскрою, що спалила цілі народи — і це нагадує, наскільки тісно переплітаються наука, незнання та політика, коли йдеться про життя мільйонів людей.