Телескоп eROSITA в процесі сканування неба зафіксував потужний спалах рентгенівського випромінювання, що сформувався під час вибуху нової. Це перше зафіксоване спостереження такої події. Дослідження опубліковано в журналі Nature.
Рентгенівський телескоп eROSITA Інституту позаземної фізики Товариства Макса Планка, встановлений на орбітальній станції «Спектр-РГ», сканує небо в небо в пошуках м’якого рентгенівського випромінювання. 7 липня 2020 року телескоп зафіксував потужний спалах, який засвітив детектори системи спостереження, в області неба, в якій за чотири години до цього нічого не було видно. При повторному проходженні цієї ділянки неба через чотири години випромінювання зникло. Весь спалах тривав менше восьми годин.
Дослідники відзначають, що такі рентгенівські сплески були передбачені теоретично понад 30 років тому. Однак раніше їх ніколи не спостерігали безпосередньо. Коротка тривалість і непередбачуваність події призводять до того, що спостерігати такий вибух можна тільки випадково.
“Викликом є не тільки коротка тривалість цього рентгенівського спалаху, але і той факт, що спектр випромінюваного випромінювання дуже м’який. М’які рентгенівські промені не дуже енергійні і легко поглинаються міжзоряною речовиною, тому в цьому діапазоні довжин хвиль ми не можемо бачити дуже глибоко в космосі”, – говорить Віктор Дорошенко, астрофізик з Тюбінгенського університету, один з авторів дослідження
Астрофізики пояснюють, що вибухові кулі з рентгенівського випромінювання формуються на поверхні білих карликів. Якщо поруч з такою старою і надщільною зіркою знаходиться більш активна компаньйонка, частина матеріалу від молодої зірки перетікає до білого карлика. З часом цей водень може зібратися в шар товщиною всього в кілька метрів на поверхні кулі з кисню і вуглецю.
Газ, що накопичився під дією тиску вибухає, викликаючи потужний спалах. Такі вибухи відомі як нові, і їх вдається спостерігати у видимому світлі, проте самий початок формування вибуху в рентгенівському випромінюванні раніше зафіксувати не вдавалося.
“Проблема в цьому випадку полягала в тому, що після 30 безуспішних років пошуку таких рентгенівських спалахів ми раптом побачили таку яскраву подію, яка засвітила детектори телескопа і ускладнила інтерпретацію даних», — додає Дорошенко.
Дослідники використовували моделювання, щоб відновити засвічене зображення. Результати показали, що білий карлик повинен бути досить великим, мати масу порівнянну з масою Сонця. Вибух, за оцінкою вчених, створив вогненну кулю з температурою 327 000 градусів, що приблизно в шістдесят разів більше ніж на Сонці.
Астрофізики відзначають, що оскільки таким новим не вистачає енергії, вони швидко остигають, і рентгенівські промені стають м’якшими, поки, нарешті, не стають видимим світлом, яке також досягає Землі через півдня після відкриття eROSITA і спостерігається за допомогою оптичних телескопів.