Найвища гірська система вже була досить великою, коли зіткнення тектонічних плит викликали прискорене зростання хребтів. Дослідження опубліковано в журналі Nature Geoscience.
Геофізики зі Стенфордського університету і Китайського університету наук про Землю проаналізували ізотопний склад гірських порід Гімалаїв. Аналіз показав, що в момент зіткнення літосферних плит, яке, як вважається, призвело до формування гірської системи, висота хребтів на їх кордонах досягала більше 60% від сучасного розміру.
Дослідники використовували для вивчення минулого гірської системи аналіз, заснований на утриманні трьох ізотопів кисню, що розрізняються кількістю нейтронів в атомних ядрах: кисню 16, 17 і 18.
Хімічний склад опадів змінюється в міру того, як повітря піднімається до вершин. Першими випадають важчі ізотопи, а легші — ближче до вершин, пояснюють автори дослідження. Завдяки цьому ефекту, аналізуючи частки ізотопів в гірських породах, можна оцінити, на якій висоті вони сформувалися.
Взявши проби кварцових жил з більш низьких висот в Південному Тибеті і використовуючи аналіз ізотопів кисню, дослідники показали, що фундамент дуги Гандезе вже був набагато вищим, ніж передбачалося, задовго до того, як сталося якесь тектонічне зіткнення.
Дослідники відзначають, що результати відкриття впливають не тільки на уявлення про формування гірських систем. Гірські хребти грають ключову роль в глобальному кліматі, змінюючи погоду і формуючи флору і фауну, що населяють їх схили і долини внизу. Зміна уявлень про формування такої великої гірської системи вимагає переоцінки палеокліматичних моделей і історії біорізноманіття в минулому.