Вчений проаналізував дані про історію вулканічних вивержень і визначив, що з 1600 року від цієї напасті загинуло 280 тис. осіб. Мова йде не тільки про тих, хто безпосередньо постраждав від вулкана, потонувши в базальті або задихнувшись попелом, але і про тих, хто загинув у результаті виверження.
Так, голод, що трапився після виверження вулкана Тамбора (індонезійський острів Сумбава) у 1815 році, забрав життя 92 тис. осіб, а виверження вулкана Кракатау, що стало причиною гігантського цунамі, згубило 36 тисяч.
Зробивши розрахунки, Блекетт визначив, що найбільш небезпечними на сьогодні є вулкани: Везувій (Італія), Н’їрагонго (Демократична Республіка Конго), Попокатепетль (Мексика), Кракатау (Індонезія) і Пектусан (Північна Корея).
Одним з найбільших вивержень в історії людства, яке, на думку антропологів, допомогло остаточно зникнути неандертальцям, стало виверження вулкана Тоба (острів Суматра), що трапилося близько 75 тис. років тому.
Тим не менш, якщо дивитися статистику з 1980-х років, можна помітити, що смертність від вивержень вулканів помітно знижується. Але оптимізму, на думку Меттью Блекетта, це не вселяє. Географ вважає, що це всього лише випадковість, яка викликана тимчасовим затишшям вулканічної діяльності, ні про який прогрес у справі підготовки населення до вивержень мови поки не йде.