Про явище, яке носить горду й виразну назву «тендер», зараз не чув тільки ледачий. Про тендери гаряче сперечаються і в залах засідань на вищому рівні, і в курилках громадських установ. Проведення тендерів обговорюють у громадському транспорті, на сторінках газет, на форумах, і навіть у себе вдома на кухні. Що це таке, в наш час знають навіть першокласники, хоча зустрічаються і такі, у яких слово «тендер» асоціюється ні з чим іншим, як з безсмертними рядками Великого Елвіса «Love me tender, love me sweet …»
Втім, процес, іменований сьогодні тендером, з’явився у світі набагато раніше, ніж Елвіс Преслі заспівав свою першу пісню, і навіть задовго до того, як він народився. А в Росії перші подібності сучасних тендерів, або конкурсних відборів, з’явилися ще в XVII столітті. Тоді стався справжній сплеск у державному і суспільному житті, який зажадав введення передових форм господарсько-економічних відносин.
Буремний жовтень 1917 року потужним катком пройшов і по долях людей, і по державними устроям, зім’явши в коржик все, що мало навіть найменше відношення до колишніх цінностей, в тому числі і конкурсну основу проведення торгів. Та й про який змаганні за право підряду могла йти мова, якщо практично всі підприємства за указом вождів революції були націоналізовані. За сімдесят років існування планової економіки традиція проводити конкурсні торги була практично забута.
У 80- ті роки минулого сторіччя вітчизняні будівельні компанії починають поступово виходити на світовий ринок, беручи участь у міжнародних тендерах, і використовуючи підрядні торги. Однак реальна конкурсна система розподілу замовлень для державних потреб почала активно формуватися на наших тільки в 90-і роки.
Цікаво, що сучасна структура тендерів утворилася в США після закінчення другої світової війни, і її головною метою була боротьба з корупцією, яка в той час просто процвітала в Новому Світі. Коли в 1946 році американський уряд виділив величезну суму на відновлення німецьких міст, зруйнованих під час бомбардувань союзною авіацією, велика частина цих грошей розтеклася по кишенях державних чиновників різного рангу в якості хабарів. Щоб запобігти подібним ситуаціям надалі, американці створили оптимальну систему об’єктивного вибору постачальника, покроково розписавши всі деталі організації та проведення цієї процедури.
У п’ятдесятих роках ООН взяла на озброєння досвід США по боротьбі з корупцією, і Юридичною комісією з прав міжнародної торгівлі був виданий закон про проведення закупівель товарів та наданні послуг, де були ретельно прописані всі найменші деталі процедури проведення тендерів. Хоча даний закон носив не обов’язковий, а рекомендаційний характер, він був прийнятий до виконання переважною більшістю розвинених країн.
Як відомо, в США вдалося впоратися з корупційною діяльністю чиновників, що зарвалися, в тому числі і за допомогою впровадження конкурсної основи проведення торгів. На наших теренах тендерна система проведення закупівель вже діє, хочеться вірити, що тепер залишилася справа лише за маленьким.