Всі ми говоримо про те, що природа забруднюється відходами людини. Це дійсно так. Навколо нас багато звалищ, які постійно поповнюються. Щось, минаючи звалища (або з них), потрапляє в океан і плаває там у вигляді сміттєвого острова, про який багато хто чув. А ще є мікропластик, про який теж багато сперечаються, то називаючи його безпечним для здоров’я, то лякаючи, що саме він максимально небезпечний для нашого організму і цілих екосистем нашої планети. Зараз ми не будемо з’ясувати того факту, наскільки це небезпечно, а просто поговоримо про те, скільки мікропластику на морському дні. Забігаючи вперед, скажимо, що багато. Але ось наскільки багато?
Як сміття опиняється в океані
Сміття легко потрапляє на дно океану. Все, що потрапляє в океан, виявляється не просто в чаші з нерухомою рідиною, а буквально всередині живого організму, який постійно рухається і переміщує свої води. Ми звикли називати це течіями.
Течії в океані бувають різними. Якісь переносять воду по горизонталі, а інші – по вертикалі. Все це пов’язано з особливостями рельєфу і клімату. Іноді ми не в змозі помітити ці течії, але говорити про те, що їх немає, неправильно. Вони є і їх суттєво більше, ніж ми знаємо.
Всі чули про Гольфстрім, який створює потік води в Атлантичному океані, але є і такі течії, які не відчує на собі жодна людина або тим більше корабель. Зате пластикова пляшка яка нікуди не поспішає, такою течією спокійно собі переноситься по океану і прибиває, як правило, приблизно до одного і того ж місця. Так і з’являються величезні купи сміття у відкритому океані.
Все, що ми залишили на пляжі, упустили (або кинули) за борт корабля, буде дрейфувати в океані, до тих пір, поки не розчиниться. З пластиком це станеться не дуже скоро.
Скільки мікропластику на дні світового океану
Не так давно група вчених з Манчестерського університету опублікувала результати свого дослідження того, як і в яких кількостях мікропластику потрапляє на морське дно.
Для експерименту вони використовували спеціальні резервуари, які імітували водні потоки. Так вони виявили тип підводної течії, яка відносила мікроскопічні частинки пластику з прибережної території в океан.
Крім лабораторних досліджень, що проводяться спільно з колегами з інших дослідницьких організацій, вчені взяли проби відкладень з дна Середземного моря, щоб розуміти, яка кількість мікропластику на ньому знаходиться. А заодно змогли б зрозуміти, як мікропластик там опинився і чи можна щось зробити, щоб припинити процес формування цього шару.
В результаті, провівши перевірку та дослідивши зібраний матеріал на спеціальному лабораторному обладнанні, вчені зробили висновки про те, скільки мікропластику міститься в пробах, які вони зібрали з морського дна. Вони ще й цифру призвели не в грамах або кілограмах, а в кількості частинок. Вона склала майже 2 мільйони частинок. Наскільки це точно, сказати складно, але те, що це дуже багато, зрозуміло і без інших точних цифр.
Вчені сильно здивувалися таким фактом і відзначили, що навіть знамениті острови сміття не так страшні, як така кількість мікропластику на морському дні.
Що таке мікропластик і з чого він складається?
Крім іншого, вчені провели аналіз того, з чого складається мікропластик і яку структуру він має. В результаті вони прийшли до висновку, що основна частина того, що вони знайшли, є волокнами одягу та інших текстильних виробів. Швидше за все, вони просочувалися через фільтри очисних споруд і вже після цього через стічні води потрапляли в море. Звичайно, частина таких відходів потрапила в море безпосередньо, але вона все ж таки менше.
Морське дно не однорідне і не постійне. Все через те, що течії його постійно змінюють. У підсумку, це саме сміття стає не просто відкладенням на морському дні, а переміщається разом з піском, рослинністю, мікроорганізмами і рештками морських мешканців.
Можливо, вчені зможуть ще краще визначити, як і звідки на морському дні з’являються частинки пластику, але навряд чи це буде здатне змінити картину світу і скоротити його утворення. По-перше, мікропластик, який вже є на морському дні, нікуди не дінеться ще сотні років, і ним буде живитися риба, якою ми харчуємося. По-друге, навряд чи розуміння того, звідки береться пластик сильно знизить рівень його утворення. Все одно будуть допустимі витоки і людський фактор, які можуть зіпсувати буквально все.
Тому, результати подібних досліджень корисні скоріше для того, щоб ми самі усвідомили, як ми ставимося до нашої планеті. Вона у нас одна, а ось ми у неї можемо помінятися. Тому треба ставитися до неї більш дбайливо. І “одна людина нічого не змінить” тут не працює. Кожна людина робить свій внесок у забруднення, але він же може його скоротити.
Натхнення: hi-news.ru