Форма черепа у австралопітеків і інших предків людини значно відрізняється від тієї, якою володіють сучасні люди. Форма голови змінювалася плавно в ході еволюції, але що сприяло цьому процесу, досі до кінця не зрозуміло.
Девід Керрієр (David Carrier) і Майкл Морган (Michael Morgan) з університету Юти припустили, що рушійною силою еволюції людського черепа могли бути бійки. Голови наших предків набували такої форми, щоб протистояти ударам і звести до мінімуму травми від ударів в обличчя під час поєдинків між самцями.
Ця ідея протистоїть поширеній гіпотезі про те, що череп Homo sapiens здобули свою форму із-за потреби жувати тверду їжу, якою інші примати раніше не харчувалися.
“Австралопітеки знайшли таку будову тіла, що вони стали більш здатними до нанесення ударів. Верхні кінцівки легко складаються в кулаки, і весь опорно-руховий апарат буквально пристосований до поєдинків. Логічно припустити, що для захисту еволюціонував і череп, форма якого стала більш стійкою до ударів по обличчю”, – пояснює Керрієр, який є провідним автором нового дослідження.
Читайте також: Чи триває в даний час еволюція мозку або вона досягла логічної межі?
Учені розповідають, що підстав для науково-дослідних висновків було кілька, тому ймовірність істинності гіпотези досить висока.
“Навіть сучасні люди під час бійок ціляться насамперед в обличчя і голову. Ми виявили, що ті частини черепа, які страждають найбільше під час бійок, такі як щелепа і вилиці, еволюціонували сильніше і швидше за інших. Ці ж кістки мають найбільшу різницю між чоловічими і жіночими черепами як у австралопітеків, так і у людей”, – розповідає Керрієр.
Нова робота Керрієра і його колег спирається на висновки з його більш раннього дослідження, в ході якого він довів, що насильство зіграло чи не провідну роль в еволюції людини і її тіла. В останні роки Керрієр досліджував короткі ноги вищих приматів і пропорції їх рук. Тепер учений працює над вивченням позиції ніг у людиноподібних мавп, що також відноситься до еволюції боєздатності вищих приматів.
Дослідники зазначають, що питання про роль насильства в ранній історії людства сходить ще до таким філософів, як Жан-Жак Руссо, який стверджував, що до виникнення цивілізації люди були “благородними дикунами” і не вбивали собі подібних, але саме цивілізація привнесла насильство в життя людини. Ця ідея, зазначає Керрієр, гаряче підтримується багатьма антропологами і еволюційними біологами, однак останнім часом знаходиться все більше доказів на користь того, що наші далекі предки були далеко не такими мирними, як нам здається сьогодні.
“Руссо міг би рацію, якби наше відкриття не демонструвало настільки очевидно, що поява нових рис у ранніх гомінідів, таких як двуногість, особливі пропорції рук і ніг, форма черепа, підвищують людську боєздатність”, – говорить Керрієр, чия стаття прийнята до публікації в журналі Biological Reviews.
Читайте також: Чи триває в даний час еволюція мозку або вона досягла логічної межі?
Вчені вважають, що їхні висновки не закликають заохочувати в собі агресію, а навпаки, змушують людей боротися зі схильністю до насильства. Усвідомивши, яку роль зіграли бійки в еволюції людини, ми зможемо зрозуміти, що агресія, спрямована на родичів, вже не так потрібна сучасним людям, як нашим предкам, у яких не було ні здатності домовитися, ні вміння поступатися і уникати конфліктів.