Дослідники показали, що мікропластик зі стічних вод може впливати на передачу генів стійкості до антибіотиків між супербактеріями.
Частинки мікропластику вчені виявляють по всій земній кулі – від арктичних снігів до антарктичних морських льодів, від дна глибоких океанських западин до вершини Евересту. Все більше досліджень показують, що ці частки переміщаються вгору по харчовому ланцюжку – від комах і планктону до птахів, риб, тюленів, черепах і людям. Ефекти накопичення мікропластику в тканинах людини на здоров’я залишаються не до кінця відомим.
Нове дослідження показало ще одну проблему, в яку ці частинки можуть робити свій внесок. Мікропластик в міських очисних спорудах, мабуть, створює ідеальне середовище для супербактерій, які добре ростуть в ньому і обмінюються генами лікарської стійкості. За словами дослідників, очисні споруди є «гарячими точками», в яких накопичуються різні хімічні речовини, стійкі до антибіотиків бактерії і патогени. Мікропластик може служити їх носіями, допомагаючи супербактеріям обмінюватися генами в популяції.
Автори зібрали зразки з трьох станцій очищення стічних вод в Нью-Джерсі й ввели в деякі з них два типи мікропластику – поліетилен і полістирол. У контрольні зразки вчені додавали пісок. Потім вони відстежували, які види бактерій росли в кожному середовищі, а також зміни в їх геномі. Виявилося, що вісім видів бактерій здатні зв’язуватися з частинками мікропластику набагато краще, ніж з піском.
Всього через три дні автори виявили, що три специфічних гени, звані sul1, sul2 і intl1, які пов’язані зі стійкістю до антибіотиків, зустрічаються в середовищі з мікропластиками в 30 разів частіше, ніж в середовищі з піском. Додавання додаткових антибіотиків в зразки збільшило кількість цих генів стійкості в 4,5 рази. Тепер вчені планують з’ясувати, наскільки добре проникає цей мікропластик з бактеріями в навколишнє середовище.
Дослідження опубліковане в Journal of Hazardous Materials Letters.
Натхнення: www.popmech.ru