Вчені з’ясували, що тривале перебування в космосі «старить» серце і знижує стійкість до фізичних навантажень. В майбутньому це може позначитися на здоров’ї астронавтів, які будуть висаджуватися на Місяць і Марс.
Група вчених з Політехнічного університету в Турині зібрала дані понад 50 досліджень про стан серцево-судинної системи в умовах мікрогравітації та інформацію про останні польоти в космос. На їх основі вони побудували модель, яка показує, що відбувається з серцем астронавта, який проводить в космосі більш як п’ять місяців. Подробиці опубліковані в журналі Npj Microgravity.
Результати виявили, що польоти в космос знижують стійкість до фізичних навантажень і «старять» серце, а також впливають на роботу всієї системи. Крім того, фізіологічна реакція на мікрогравітацію і подальша адаптація до неї припускає також втрату кісткової маси і появу проблем з координацією.
- Як виглядає Земля на відстані 63,6 млн кілометрів
- Астрофізики не знайшли темну матерію у карликових галактик
Команда порівняла стан серцево-судинної системи космонавта й людини на Землі за кількома параметрами. Робота серця, рівень споживання кисню, показники скорочувальної здатності і артеріальний тиск у першого були гірше, ніж у активної людини, яка не літає в космос. Своєю чергою, стійкість до фізичних навантажень астронавтів виявилася приблизно такою ж, як у людей, які ведуть малорухливий спосіб життя.
Автори дослідження припустили, з чим це може бути пов’язано. «Гравітація сама по собі є природним джерелом навантаження для людського організму, особливо при ходьбі», – заявляють вони, а під час космічного польоту таке навантаження відсутнє.
Спостережувані зміни можуть позначитися на космонавтах, які будуть висаджуватися на Місяць і Марс. Майбутні місії зажадають від них високої працездатності і фізичної витривалості, які, своєю чергою, ослабнуть від перебування в умовах мікрогравітації. Щоб зрозуміти, які навантаження допоможуть відновити організм після приземлення, наслідки польотів в космос слід вивчити уважніше. «Нинішні результати стануть корисними для планування майбутніх місій», – зазначила професор Стефанія Скарсольо, один з авторів роботи.
Модель можна доопрацювати в майбутньому, зробивши її індивідуальною для кожного астронавта, якщо врахувати при розрахунках стать і вік, а також їх ріст, вагу і артеріальний тиск. Вчені припускають, що вона ще може показати, як впоратися з наслідками малорухливого способу життя на Землі.
Натхнення: naked-science.ru