Завдання космічного телескопа “Джеймса Вебба” не обмежуються вивченням найдавніших галактик і зірок — він регулярно звертає свій “погляд” і на об’єкти в Сонячній системі. Черговим об’єктом досліджень став супутник Сатурна Титан. Його щільна атмосфера непроникна для видимого світла, але в інфрачервоному діапазоні частково прозора. Прилади “Вебба” відобразили кілька деталей, які раніше або тільки передбачалися, або вдавалося побачити лише зонду “Кассіні”, який вивчав систему Сатурна.
Зображення, зафіксовані інструментом NIRCam космічного телескопа “Джеймс Вебб” 4 листопада. Зліва – один канал через світлофільтр f212n (довжина хвилі 2,12 мікрона), добре видно нижня атмосфера Титана. Праворуч – багатоканальне зображення (Чотири світлофільтри в діапазоні довжин хвиль від 1,4 до 2,09 мікрона), на якому помітно більше деталей. Підписані хмари (Cloud A і Cloud B), а також Kraken Mare (метанове море), регіони Belet (дюни темного піску) і Adiri (область з високим альбедо і не до кінця встановленим складом) / ©NASA, ESA, CSA, Webb Titan GTO Team, Alyssa Pagan (STScI)
Серед усіх відомих тіл Сонячної системи тільки Земля і Титан можуть похвалитися повноцінними проявами гідросфери на поверхні — морями, річками і озерами. Тільки наша планета багата водою, а ось на супутнику Сатурна її роль виконують зріджені вуглеводні: метан і етан. Більш того, серед всіх супутників планет, тільки Титан володіє щільною атмосферою. Її дослідження дозволить відповісти на безліч фундаментальних питань, пов’язаних з появою газових оболонок у кам’янистих небесних тіл.
- Астрономи з’ясували вік кілець Сатурна за допомогою доказів з пояса Койпера
- Будівельні блоки життя формуються задовго до утворення зірок і планет
- Загадкові радіосигнали полярного сяйва на Юпітері (віде)
Початок роботи космічного телескопа “Джеймса Вебба” (JWST) вчені з усього світу чекали з нетерпінням. Він надає можливість вивчати не тільки екзопланети, а й об’єкти Сонячної системи в інфрачервоному діапазоні в безпрецедентному дозволі. Так, раніше деталі поверхні і атмосферні явища на Титані вдавалося відобразити тільки зонду, який знаходився в безпосередній близькості від супутника Сатурна.
Контрольні знімки Титана, зроблені через 30 годин після перших спостережень хмар «Джеймсом Веббом». Зліва – картинка з приладу NIRCam на космічному телескопі, праворуч – з NIRC-2, розташованого в наземній обсерваторії Кека. Імовірно, це не ті ж самі хмари, а нові, які сформувалися пізніше / ©NASA, ESA, CSA, Webb Titan GTO Team, Alyssa Pagan (STScI)
Перші знімки Титана в діапазоні ІЧ-випромінювання, що дозволяє “заглянути” крізь серпанок його атмосфери надійшли п’ятого листопада. Їх обробка і вивчення ще далекі від завершення, але вже дозволяють судити про наявність на цьому небесному тілі явищ, які до цього спостерігалися тільки на Землі. Для перевірки гіпотези про те, що спостережувані області на диску Титана — це хмари, вчені запросили позачерговий час на телескопі обсерваторії Кека. Наземний інструмент провів спостереження одночасно з повторними оглядом супутника Сатурна оптикою JWST і підтвердив припущення.
У відповідному прес-релізі команда вчених, які займалися вивченням отриманих даних, зазначає, що їх робота поки не оформлена в наукову статтю і не пройшла рецензування. Це поки лише попередня доповідь. Але при цьому – неймовірно багатообіцяюча. Подальший аналіз знімків повинен відкрити завісу таємниці над історією атмосфери Титана. Наприклад, важливе питання – чи завжди у нього вона була? Можливо, щільна газова оболонка з’явилася порівняно недавно. А тривалий час після свого формування Титан був таким же кам’янистим тілом з крижаним покривом, як і інші великі супутники планет-гігантів.