Різне

Чи можливо запобігти Третій Світовій?

Чи можливо запобігти Третій Світові?Третя світова війна – не виключена, але ймовірність її виникнення, на щастя, досить невисока. Давайте поглянемо чому, а також що можна з цим зробити, щоб запобігти їй.

Найгіршим сценарієм є світова війна між Заходом – НАТО, США, ЄС з Японією, Тайванем, Південною Кореєю – і Сходом – Шанхайською організацією співпраці (ШОС) з Росією, Китаєм, Центральною Азією в якості членів, а також Індією, Пакистаном та Іраном в якості спостерігачів. При цьому на кожній стороні буде по чотири ядерні держави, а головним питанням буде конфлікт Заходу та ісламу. У його центрі буде вибухонебезпечна суміш із розколотою території (Ізраїль-Палестина) та Єрусалим – столиця, що розділена стіною.

Йохан Галтунг (норвезький соціолог і математик, учений і практик) Основоположник дисципліни «дослідження проблем миру та конфліктів».

Ми вже це проходили раніше: холодна війна, основним питанням якої був конфлікт між Заходом і комунізмом. У центрі була вибухонебезпечна суміш із розколотою Німеччини та Берлін – розділеної стіною столиці – а також Кореї, розсіченою надвоє демілітаризованою зоною. І при цьому без прямої «гарячої» війни, за винятком тих, що велися чужими руками: Кореї, В’єтнаму. Чому?

Безперечно, однією з причин був фактор ядерного стримування. Вони підійшли до краю, але відвернули – як під час Карибської кризи 1962 року. І, безсумнівно, ядерне стримування також відіграє свою роль сьогодні, обмежуючи удари по Ізраїлю, американську підтримку ударів Ізраїлю по арабо-мусульманським країнам, Сирії, Ірану зокрема, і будб-яку атаку на Росію, Китай. Однак ядерне стримування – не той матеріал, з якого робиться позитивний світ: ніякої деполяризації, а також рішучості до примирення.

Система холодної війни НАТО і країн Варшавського договору була поляризованою, при цьому таємна поліція контролювала контакти, слова і думки, шукаючи зраду. Але ВЕСЬ світ не був поляризований: існував потужний рух неприєднання. Європа не знаходилася в стані війни: було 10 нейтральних або неприєднаних країн. А в кінці виник великий антивоєнний рух.

Система НАТО + – + ШОС відрізняється меншою поляризацією, але світ і Європа – більшою. На даний момент рух неприєднання і потужний рух за мир відсутні.

Голосування в ООН продемонструвало, що 3/4 миру єдино у своєму «так» Палестині і «ні» – США, Ізраїлю. Обидві ці держави перетворюють будь свою моральну перевагу в моральну ущербність з допомогою триваючої експансії, окупації, блокади та позасудових вбивств на чужій території. Світ не проти захисту США, Ізраїлем справжніх кордонів [єврейського] національного вогнища або кордонів 1967 року, він проти сили і ексцесів, які здаються йому нездатними змінити хід речей. Згорнувши таку політику, вони могли б повернути собі моральну перевагу.

Проте як і раніше немає дійових осіб – носіїв конкретної мирної політики на зразок Гельсінкських угод. Причина лежить в розходженні між конфліктами по лінії Захід – іслам і Захід – комунізм. Іслам, Організація ісламського співробітництва, охоплює більше території і населення світу, ніж Захід, але у нього мало друзів зовні – на відміну від Заходу, якому наслідують і яким захоплюється Росія-Китай-Індія, Латинська Америка і Африка. Скрізь, крім Ізраїлю, у ісламу величезна і зростаюча за рахунок імміграції та народжуваності діаспора. Не наддержава, не альянс, всього лише «ісламська співпраця», але присутня всюди.

Результатом є невизначеність і страх: чого вони хочуть? Виклик іншим світоглядам, гарантованим свободам словам та совісті. Іслам пропонує страждаючому від матеріалістичного індивідуалізму й егоїзму Заходу цілюще духовне єднання і співучасть.

Але іслам також загрожує західних інститутів небажаними змінами. Західні світські держави перемогли в боротьбі проти церкви завдяки атеїзму, який також експортувався в мусульманські колонії в якості застави їх вірності державі та імперіям, що стоять за ними. Сьогодні частина ісламської діаспори завдає удару у відповідь, вимагаючи вірності Аллаху і уммі (громаді), ставлячи її вище вірності західним державам.

Для того, щоб імміграція пішла на користь справі миру, іммігранти повинні поважати закони і звичаї країни,що їх приймає, а зустрічати їх повинні з інтересом і повагою у взаємовигідному діалозі, що збагачує всіх чимось новим. Якщо цей процес зазнав негативного впливу від однієї зі сторін, імміграцію слід зупинити та будувати умму на батьківщині.

Як щодо інших небезпечних точок і зон в світі?

Епопея в Афганістані наближається до свого кінця, і не тільки у зв’язку з відходом НАТО – за винятком охорони того, через що все це було затіяно: бази для можливої війни з Китаєм і нафтопроводу. Можуть мати місце війни між Індією і Пакистаном, але жодна інша країна не має непохитну позицію по Кашмір, щоб в них брати участь. Заклопотаність світу Ізраїлем викликана не антисемітизмом, а альянсом, який може залучити значну частину решти світу.

У Північної Кореї є і ядерна зброю, і ракети, але вона ніколи не нападе і не піддасться нападу. Боротьба за мирний договір і нормалізацію відносин з США, можливо, принесуть свої плоди до загального блага.

Тайвань і Китай будуть повільно сходитися до вирішення «одна країна – дві системи» в гонконгському стилі, коли Тайвань стає частиною Китаю, зберігаючи високий ступінь автономії. Здоровий глузд зажадає того ж для обмеженого Тибету. І ні в тому, ні в іншому випадку у нас немає конфлікту, з якого можна влаштувати третю світову війну. Щоб вона відбулася, повинні бути міцні зв’язки – як у США з іншими країнами НАТО і Ізраїлем. Або, як ті, що, імовірно, існують між Росією і Китаєм.

Залишається протистояння Захід – іслам. Тут нас рятує брак згуртованості в ісламському світі. Але ми випускаємо з уваги неприєднану індуїстську Індію, що солідаризується з Заходом при будь-якому значимому протистоянні. Індонезія і Єгипет знаходяться на стороні ісламу, нейтральної Югославії більше немає, Латинська Америка – це християн-Захід, а Африка розділена.

Нам потрібні помірні дійові особи з обох сторін. Туніс, Туреччина і держави, що не приєдналися: Єгипет і Індонезія. І Захід, в собі Німеччини, що має досвід ведення міжконфесійного діалогу, повинен відігравати головну роль, зазаначає Йохан Галтунг.

Натхнення: www.ipsnews.net

Інформація зі сайту: http://cikavosti.com

[poll id=”1″]

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Цей сайт використовує Akismet для зменшення спаму. Дізнайтеся, як обробляються ваші дані коментарів.

Back to top button