Мурашки роду Atta виділяють особливу речовину, що знищує шкідливі гриби. Ті, втім, не залишаються в боргу і виробляють до нього стійкість.
Південноамериканські мурахи-листорізи роду Atta використовують «хімічну зброю» для боротьби з грибами роду Escovopsis. Таке відкриття зробив міжнародний колектив вчених з Франції, Бельгії, Данії та Панами. Їх
статтю, опубліковану в журналі Proceedings of the Royal Society B, повідомляє сайт журналу Science.
Життя мурашок-листорізів безпосереднім чином пов’язане з різними видами грибів. Гриби роду Leucocoprinus вони вирощують собі на корм, на «грядках» з пережованого листя. Однак цій садівничій діяльності дуже заважають інші гриби, з роду Escovopsis, які паразитують на грибах першого виду і вбивають їх, позбавляючи тим самим листорізів врожаю.
[ads2] Виявляється, що для боротьби з цими «сільгоспшкідниками» мурахи застосовують «хімічну зброю»: виділяють із спеціальних залоз, розташованих на грудях, фенилацетилову кислоту. Ця речовина вбиває шкідливі гриби і не заподіює ніякої шкоди корисним.Цікаво, що у листорізів роду Atta для цієї функції є спеціальні особи —особливий підвид робочих мурашок з
збільшеними залозами на грудях. Він з’являється, коли колонія розростається і проблема успішного «городництва» стає особливо нагальною.
Читайте також:
Гриби, втім, теж не залишаються в боргу. Це ж дослідження показало, що грибниці Leucocoprinus, які ростуть поряд з колоніями мурах, відрізняються підвищеною стійкістю до фенилацетилової кислоти. Це класичне протистояння «броні і гармати» триває, судячи з усього, вже десятки мільйонів років. Виробити повний імунітет до «хімічної зброї» мурах грибам досі заважає те, що листорізи знищують тільки ті грибниці, що загрожують їм безпосередньо і не чіпають інші. Тому природний відбір в сторону протистояння цієї тактики йде надзвичайно повільно.
Нещодавно зоологи детально вивчили «сільське господарство» цього виду і виявили, що мурахи-листорізи розводять «грибні сади» вже протягом 50 млн років і роблять це надзвичайно організовано і старанно.
Натхнення: scientificrussia.ru