За останні 50 років на Алясці утворилося кілька нових термокарстових озер, чия поверхня пузириться, виділяючи в атмосферу метан — потужний парниковий газ. Оскільки такі озера утворилися в результаті танення вічної мерзлоти, в найближчому майбутньому їх може стати ще більше.
Термокарстове озеро БІГ-Трейл – одне з найбільших нових озер Аляски / © phys.org
Зона вічної мерзлоти охоплює полярні регіони нашої планети: це місця, де температура Землі не підвищується вище нуля градусів, а грунтові води присутні у вигляді шарів льоду. У процесі глобального потепління вічна мерзлота починає танути, а з нею — і укладений в землі лід, що призводить до утворення провалів, які заповнюються талою водою. Так і з’являються термокарстові озера.
На перший погляд, такі озера мало чим відрізняються від звичайних, виключаючи швидкість утворення: всього за кілька років рівень землі може впасти на цілих три метри, і ялиновий ліс зміниться водною гладдю. Однак, якщо придивитися уважніше, на поверхні озера можна помітити тривожну для вчених особливість — повільно спливаючі бульбашки.
Якщо зібрати такі бульбашки в газову пастку, а потім піднести сірник і відкрити вентиль, спалахне яскраве полум’я, як на газовій конфорці. Причина проста: в бульбашках міститься метан — основний компонент природного газу і один з найнебезпечніших парникових газів.
- Стівен Хокінг: До “судного дня” залишилося 100 років
- У стародавніх лавових печерах на Гаваях знайшли багато невідомих форм життя
Коли тане вічна мерзлота під поверхнею озера, мікробна активність там зростає. Бактерії починають руйнувати відмерлі рослини та інші органічні залишки, століттями укладені в промерзлій землі, що в підсумку призводить до виділення вуглекислого газу і метану. Як підсумок — дно таких озер нагадує губку, насичену бульбашками газу, а поверхня води схожа на повільно закипаючий суп.
Природно, взимку цей процес загальмовується завдяки утворенню льоду, але з насиченої газами води лід виходить крихкий, часто ламається і утворює великі ополонки, в яких процес виділення метану триває. У деяких випадках виділяється газ навіть призводить до формування крижаних куполів над поверхнею озера, які навесні прориваються і насичують повітря величезною кількістю задушливого газу.
Дослідники збирають зразки метану на термокарстовому озері / © phys.org
Як повідомляє інформаційний ресурс Phys.org, американські вчені цілий рік відстежують інтенсивність виділення метану існуючими озерами і утворення нових за допомогою польових досліджень і супутникових спостережень. Це дозволяє їм оцінювати викиди парникових газів у регіоні та прогнозувати його наслідки для подальших змін клімату.