Комп’ютерне моделювання допомогло відновити історію одного з найзагадковіших об’єктів Сонячної системи.
Дослідники з НАСА вважають, що дивна форма і незвичайний склад загадкової карликової планети — Хаумеї — пов’язані з древнім зіткненням. Результати комп’ютерного моделювання опубліковані в The Planetary Science Journal.
Хаумея – карликова планета в поясі Койпера розміром трохи менше Плутона. Вона обертається навколо своєї осі надзвичайно швидко для такого масивного об’єкта – “доба” на ній триває всього чотири години. Через високу швидкість обертання планет схожа не на кулю, а на здутий м’яч для американського футболу.
Симуляція обертання планети. Зображення: Tomruen, CC BY-SA 4.0, via Wikimedia Commons
Але це не єдина дивина: поверхня Хаумеї, що складається в основному з водяного льоду, не схожа майже на жодну іншу поверхню в поясі Койпера. Виняток становить тільки група астероїдів, які рухаються по схожим орбітах і, як вважають вчені, пов’язані з планетою спільною історією.
Дослідники використовували комп’ютерне моделювання, щоб зрозуміти, як могла сформуватися така дивна планета. Для своїх розрахунків вчені використовували тільки встановлені дані: розмір і масу Хаумеа і її короткий чотиригодинний «день».
За допомогою моделювання вчені відновили загальну щільність планети і її ядра, кількість льоду на поверхні планети і розподіл маси, яка впливає на її обертання. На основі отриманих даних вчені відновили еволюцію Хаумеї.
Передбачувані стадії еволюції Хаумеї. Зображення: Jessica L. Noviello et al., The Planetary Science Journal
Грунтуючись на своєму моделюванні, вчені висунули гіпотезу про те, що, коли планети тільки формувалися, Хаумея зіткнулася з іншим об’єктом. При цьому не осколки цього вибуху сформували «супутників» планети. Вони були відкинуті на далекі орбіти і за роки еволюції втратили з нею зв’язок.
“Сімейство” планети сформувалося набагато пізніше, вважають вчені. При формуванні планети щільний кам’янистий матеріал осідав до центру, в той час, як легший лід піднімався на поверхню. При цьому сама планета оберталася навіть швидше ніж сьогодні. В результаті цього обертання вона викидала в космос «бризки» льоду, які стали основою «супутників».
При цьому радіоактивні породи планети виділяли тепло, яке розтоплювало частину льоду, створюючи океан під поверхнею. Вода просочила кам’янистий матеріал у центрі Хаумеї і змусила його набрякнути у велике ядро з глини, яка менш щільне, ніж скеля. Збільшення розміру ядра сповільнило обертання планети до нинішньої швидкості.