Незвичайні форми і кольори деяких супутників Сатурна можуть отримати пояснення за допомогою даних, зібраних з використанням космічного апарату НАСА Cassini («Кассіні») перед його згубним зануренням в атмосферу гігантської планети.
Ці супутники, ймовірно, сконденсувалися з матеріалу кілець планети і отримали свої кольори внаслідок певного матеріалу водяних вулканів, або таємничого червонуватого матеріалу, присутнього у складі кілець, йдеться в новому дослідженні.
Сатурн має не тільки примітну систему кілець, але і систему з більш ніж 60 супутників. Приблизно з півдюжини цих супутників, схоже, пов’язані з основними кільцями гігантської планети та або знаходяться всередині цих кілець, або гравітаційно взаємодіють з ними – що впливає на форму і склад цих супутників.
Супутники, розташовані в кільцях, часто демонструють загадкові особливості: наприклад, супутники Пан і Атлас виглядають, немов літаючі чайні блюдця. Крім того, супутники Сатурна відрізняються за кольором від сусідніх з ними кілець, і вчені давно намагаються з’ясувати природу цих відмінностей.
- Місячну орбіту змінило космічне тіло, яке впало на Землю
- «Вебб» відкрив «екстремально червону» чорну діру в ранньому Всесвіті
- Астрономи вперше знайшли чорну діру в акреційному диску біля надмасивної чорної діри
У новій науковій роботі колектив дослідників під керівництвом Бонні Буратті (Bonnie Buratti), планетології з Лабораторії реактивного руху НАСА, США, використовував архівні дані, отримані при прольотах нині виведеного з експлуатації апарату Cassini повз п’яти супутників Сатурна – Пана, Дафніса, Атласу, Пандори і Епіметея – для отримання відомостей про склад, структуру і космічне оточення цих супутників.
Зібрані дані показали, що зовнішній вигляд супутників Сатурна залежить від їх розташування відносно кілець. Пан розташований ближче всього до Сатурна і має виражений червоний колір, в той час як Епіметей віддалений від гігантської планети на максимальну відстань і має виражений блакитний колір. Це вказує на те, що зовнішній вигляд супутників визначається двома конкуруючими чинниками, пояснили дослідники: забрудненням червонуватим матеріалом основних кілець, що складаються зі суміші заліза і органічних сполук, а також потоками крижаних частинок або водяної пари, що вириваються з жерл вулканів, розташованих на поверхні супутника Сатурна Енцелада.
Вчені також пояснили незвичайні форми супутників Пана і Атласу: згідно з дослідженням, супутники Сатурна формуються при акреції матеріалу кілець на щільні ядра, і така акреція переважно протікає екваторіально.