«У 1980-х роках здавалося, що війна з Радянським Союзом стане морським кошмаром», — пише The National Interest. Письменники зображували майбутні битви, описуючи, як західні флотилії стикалися з ордами бомбардувальників, крилатих ракет, підводних човнів і кораблів. «Звичайно, в цих романах хороші хлопці перемагали, але лише величезною ціною», — пише автор статті.
Зараз подібні описи здаються дурними. У радянського флоту була маса недоліків. «Він не був паперовим тигром, але в той же час він не був і якимось морським чудовиськом, здатним поглинути західні флотилії», — пише видання.
До 1960-х років радянський флот не представляв загрози для Заходу. Він був орієнтований на оборону прибережної зони, а основна міць СРСР полягала в його сухопутних військах. Однак з 60-х років XX століття Радянський Союз почав будівництво океанського флоту — «з атомними підводними човнами, важкоозброєнними крейсерами і есмінцями, і — о жах! — навіть авіаносцями — найголовнішим символом могутності на морі в очах Заходу». Можливо, СРСР не змогли б розгромити флоти США і їх союзників, однак радянський флот, цілком ймовірно, впорався б із завданням потопити підкріплення із США, давши тим самим сухопутним військам можливість захопити Європу.
Втім, у радянського флоту було багато проблем, в першу чергу пов’язаних з ненадійністю кораблів і відсутністю необхідного досвіду. Видання зазначає, що схожа ситуація спостерігається і з китайськими ВМС. Китай заявив про себе як про серйозну морську державу тільки на початку XXI століття. «Тепер у Китаю є сучасна зброя, стратегія щодо оскарження Заходу контролю над Тихоокеанським регіоном і — о жах! — навіть авіаносець», — пише The National Interest.
Втім, країні належить пройти ще довгий шлях до створення ВМС вищого класу, зокрема навчитися цим авіаносцем користуватися. Автор зазначає, що і у російського, і у китайського флотів багата історія. Однак у США і Британії, незважаючи на всі недоліки їх ВМС, є величезний досвід управління флотом у відкритому морі протягом тривалих періодів часу і у важких погодних і бойових умовах. «Перемога на морі залежить не тільки від кількості кораблів і ракет», — пише The National Interest. Втім, є й інша сторона питання. Оцінка потужності потенційного противника впливає на розподіл фінансових коштів. Рональд Рейган витратив трильйони доларів на посилення Збройних сил США, для того щоб протистояти здавалася в той час «приголомшливій» військовій могутності СРСР.
Зараз Америка планує витратити 13 мільярдів доларів на авіаносці типу «Джеральд Р. Форд» — в основному через побоювання щодо загрози, яку Китай може представляти домінуванню США на морі. Таким чином, Америка має намір почати наймасштабніше розширення свого флоту з часів закінчення холодної війни. Якщо війна з Китаєм все ж почнеться і його ВМС дійсно будуть настільки небезпечні, як вважають влада США, то такі фінансові вкладення окуплять себе. Проте якщо ж загроза китайського флоту перебільшена і гроші, виділені на оборону, можна було б витратити на щось інше — наприклад літаки або безпілотники, — то ВМС Китаю здобудуть свою першу перемогу ще до початку бойових дій, пише автор.
Натхнення: inosmi.info