Науковці та екологи продовжують боротися із забрудненням океану пластиковими відходами. Воно, нагадаємо, вийшло з-під контролю: мікропластик вже проник в їжу самих людей.
За даними на 2015 рік, у Світовому океані плавало близько п’яти мільярдів пластикових частинок (їх вистачило б, щоб заповнити майже 600 фюзеляжів великих літаків). Все це мікросміття поглинать не тільки риби та інші мешканці океану, але і птахи. За прогнозами, вже до 2050 року пластик буде міститися в шлунках абсолютно всіх морських птахів. І пов’язано це не тільки з тим, що пернаті харчуються рибою, яка вже містить пластик: найчастіше вони просто сприймають плаваючі пляшки, запальнички та інші “невмирущі” предмети за рибу, а пакети – за медуз, і не тільки ковтають їх самі, але і приносять в якості корму своїм пташенятам.
Але, як виявилося, птахів збиває з пантелику не тільки зовнішній вигляд відходів людства. У ході нового дослідження команда вчених з Каліфорнійського університету в Дейвісі з’ясувала, що пернатих приваблює запах пластикового сміття, яке вони приймають за запах їжі.
Справа в тому, що багато видів морських птахів харчуються крілем – це дрібні рачки, які мають своєрідний аромат. Той же, м’яко кажучи, не дуже приємний для людського носа запах сірководню виділяють деякі водорості – ще одне джерело їжі для морських птахів.
За характерний запах “відповідає” органічне з’єднання під назвою диметилсульфід (ДМС). Як пояснив голова останнього дослідження Метью Савока (Matthew Savoca), цей запах міцно асоціюється у птахів з їжею – це як дзвін, який дзвонить до обіду, і відразу прокидається інстинкт: потрібно добути їжу.
У ході експерименту у каліфорнійського узбережжя екологи спільно з хіміками прив’язали до морського буя сітчасті мішки з пластиковими відходами. У першому містилося сміття з поліетилену високої щільності, у другому – низькою, а в третьому – з поліпропілену. Через три тижні мішки витягли з води, а відходи помістили в герметичні пакети.
Лабораторний аналіз показав, що після перебування в океані пластик дійсно почав випускати гази зі “зрадницьким” запахом. У той час як контрольна група сміття, яке не побувало у воді, не видавало подібних ароматів.
Автори роботи зазначають, що морські птахи, які орієнтуються по запаху ДМС (а це в основному “мисливці” з прекрасним нюхом – наприклад, альбатроси або буревісники), майже в шість разів частіше попадаються на “ароматну виверті”, ніж ті, у кого нюх не так розвинений.
Це перше дослідження такого роду. І вчені впевнені, що тепер, знаючи стратегії пошуку їжі морськими пернатими – за привабливим виглядом і запахом – екологам буде легше запобігти намступаючій катастрофі.
Не секрет, що сьогодні мільйони птахів гинуть від того, що в їх організмах розкладаються токсичні компоненти пластику. До того ж, фрагменти пластику не завжди проходять через шлунково-кишковий тракт, що також призводить до загибелі. А буває і так, що в шлунках птахів накопичується стільки пластмаси, що там просто не залишається місця для нормальної їжі, і нещасна тварина гине від голоду.
Екологи закликають вчених до додаткових досліджень, щоб зрозуміти, лише птахи стають жертвами свого нюху або ж ця тенденція поширюється і на інших тварин, що харчуються в океані (наприклад, черепах).
Крім того, не одна команда вчених сьогодні працює над проблемою переробки відходів. Так, у Канаді пластик отримує нове життя у вигляді сонячних окулярів, а австралійці створили плавучий сміттєвий контейнер, який чистить океан від сміття та нафтових плям.
У той же час, поки не зовсім зрозуміло, чому саме пластик, провівши в океані починає пахнути диметилсульфідом. Передбачається, що, коли сміття опиняється у воді, його обліплюють водорості, а коли воно спливає, вони швидко висихають на сонці, і їх смердючі рештки виділяють той самий ДМС. Проте цю теорію вченим тільки належить перевірити. Якщо все-таки виявиться, що справа в самому пластику, то, ймовірно, можна буде змінити технології виробництва, щоб врятувати популяції морських птахів.