Вчені місії НАСА «Юнона» спостерігали потужні потоки енергії над приполярними областями Юпітера, які вносять великий внесок у формування яскравих полярних сяйв на цій гігантській планеті – однак характер цих потоків відрізнявся від прогнозів учених.
Вивчивши дані, зібрані за допомогою УФ спектрографа і детектора високоенергетичних частинок, розташованих на борту юпітеріанського зонда НАСА Juno, команда вчених під керівництвом Баррі Маука з Лабораторії прикладної фізики Університету Джона Хопкінса, США, спостерігала свідоцтва присутності потужних електричних напруг, співпрямованих з лініями магнітного поля Юпітера, які здатні прискорювати електрони в напрямку атмосфери гігантської планети до енергій порядку 400000 електронвольт, що в кілька сотень разів більше, у порівнянні з напруженнями, необхідними для формування найбільш інтенсивних полярних сяйв на Землі.
Полярні сяйва Юпітера є найбільш потужними в Сонячній системі, тому команду Маука не здивувало, що електричні потенціали відіграють велику роль у генерації цього атмосферного світіння. Дивним для дослідників виявилося те, що, незважаючи на гігантську величину цих електричних напруг на Юпітері, полярні сяйва на планеті спостерігаються лише іноді і не мають настільки високу інтенсивність, як найпотужніші полярні сяйва на Землі.
«Ми припускаємо, що найяскравіші полярні сяйва на Юпітері протікають за механізмом, що включає турбулентне прискорення, – сказав Маук. – В останніх наших даних є натяки на те, що із зростанням щільності енергії генерування полярних сяйв процес стає нестабільним, і в дію вступає інший процес прискорення. Однак ця гіпотеза вимагає подальшої перевірки».