Вчені припускають, що люди і собаки могли обмінятися генетичним матеріалом протягом тисячоліть через передачу вірусів. Ретровіруси, найбільш відомий з них ВІЛ (вірус, який викликає синдром імунодефіциту), має здатність впроваджувати свій генетичний матеріал у генетичний матеріал своїх господарів. Таким чином, ці “мандрівники” можуть відтворюватися тоді ж, коли це роблять їхні господарі.
Всі ссавці і більшість хребетних тварин або створіння зі спинними хребтами, очевидно, є носіями цих “ендогенних ретровірусів” у своїх геномах. Фактично, майже 1 відсоток людського геному складається з цих небажаних гостей. Миші та опосуми навіть більш схильні до небезпеки цих вірусів, що становлять близько 2 відсотків їх геномів.
Для того, щоб отримати більш чітку картину того, як глибоко ретровіруси захопили геноми, вчені в Швеції досліджували геном першої м’ясоїдної тварини, самки собаки, породи боксер. Дослідники виявляли, що ендогенні ретровіруси схоже становлять тільки 0,15 відсотків геному собаки, що в шість разів менше, ніж у людей. Собаки можуть мати кращий механізм для захисту своїх геномів від ретровірусів або їх геноми можуть містити невідомі типи ретровірусів, які сучасні методи ще не можуть виявити.
Але найцікавіше те, що вчені відкрили нову групу ретровірусного матеріалу в собаках, який дуже схожий з ендогенними ретровірусами виявленими у людей. Вони належать типу вірусу відомого як гаммаретровірус, тип, найбільш часто зустрічався у ссавців до теперішнього часу.
Ця специфічна група ретровірусів схоже захопила собачий геном порівняно недавно. Це передбачає той факт, що собаки і люди могли передати один одному цих мікробів в результаті тісної взаємодії протягом довгих тисячоліть – феномен відомий як “латеральна передача”. Залишається незрозумілим, як могла статися така передача – можливо через “вологі поцілунки собак”.
“Нам потрібно виділити те, що ми можемо тільки точно назвати ‘потенціалом для можливої латеральної передачі між собаками і людиною” – сказав дослідник Горан Андерссон (G?ran Andersson), молекулярний генетик з Шведського Університету Сільськогосподарських Наук. “Для того щоб з’ясувати, коли і як це сталося, потрібно проаналізувати ДНК більшої кількості собак” – додав Андерссон у своєму повідомленні агентству LiveScience.
Таке дослідження могло не тільки розкрити підтвердження факту латеральної передачі, але також могло б показати, як собаки можуть захищатися від ретровірусів. Такі відомості могли б допомогти у розвитку методів терапії від ретровіруса, включаючи, можливо, і ВІЛ, як зазначив Андерссон.
Натхнення: globalscience.ru