Навіть при розробці точних наукових інструментів трапляються різні технічні сюрпризи – і добре, якщо приємні. На щастя, саме так вийшло на цей раз. Вчені отримали чергову порцію даних з космічного апарату Parker Solar Probe і здорово здивувалися. На зробленому в оптичному діапазоні знімку нічного боку Венери видно деталі поверхні, зазвичай приховані щільними хмарами. Тепер належить вирішити загадку: або камера виявилася чутлива до інфрачервоного діапазону випромінювання, або випадково виявилося «вікно» для спостережень через атмосферу цієї планети.
Національне управління з аеронавтики й дослідженню космічного простору (NASA) опублікувало нову фотографію з дослідницького апарату Parker Solar Probe. Зонд зробив знімок ще під час третього прольоту повз Венеру в липні минулого року, але вчені отримали його тільки недавно. Це зображення цікаве відразу з кількох причин. По-перше, це знімок нічного боку. А по-друге, на ньому проявилися вкрай незвичайні деталі, яких насправді там бути не повинно.
Річ у тім, що інструмент, який відобразив це зображення – WISPR, – являє собою пару телескопів з цифровими матрицями, які чутливі до видимого діапазону електромагнітного випромінювання. Основне завдання приладу полягає у вивченні сонячної корони і матерії, що викидається під час активності зірки. Під час прольотів повз Венеру він використовується для фотографування цієї планети, тобто виконання другорядних завдань місії. І опублікований днями знімок підніс справжній сюрприз команді операторів Parker Solar Probe.
На ньому присутні відразу два важливі об’єкти. По самому краю диска Венери видно порівняно яскраве світіння. Передбачається, що це випромінювання виходить від атомів кисню, що вступають в хімічні реакції на нічному боці планети. Вільний кисень з’являється в венеріанській атмосфері на великій висоті під дією сонячного вітру. Високоенергетичні частинки потрапляють в рідкісні молекули води й розщеплюють їх. До речі, швидше за все, саме так Венера і втратила всю свою воду. Аналогічний механізм зафіксовано також на Марсі. Друга неймовірна деталь зображення – темна пляма по центру видимої частини диска Венери. Вона підозріло збігається з височиною на поверхні, яка називається Земля Афродіти.
Поки що немає повної впевненості, як вдалося побачити її крізь хмари. Вчені висловили декілька обґрунтованих припущень. Найімовірніше, WISPR виявився чутливий до ближнього інфрачервоного діапазону і бачить Землю Афродіти крізь хмари. Ця область трохи холодніше решти поверхні, оскільки вона піднята над нею на кілька сотень метрів (до трьох кілометрів в деяких місцях). Інша гіпотеза не суперечить першій і швидше доповнює її. Можливо, в наявності одне з так званих вікон проникності – невеликого діапазону випромінювання, в якому щільні хмари прозорі.
У будь-якому випадку знімок вражаючий і незважаючи на уявну простоту в ньому міститься дуже багато наукової інформації. Частково прояснити його дивацтва вчені планують коли надійдуть наступні зображення ближче до квітня цього року. Parker Solar Probe зробив їх ще в середині лютого під час свого четвертого прольоту повз Венеру. Але передача великих обсягів даних від настільки віддаленого апарату – завдання непросте.
До речі, на зображенні є і ще одна загадка: яскраві штрихи від краю до краю. Передбачається, що це або сліди високоенергетичних частинок, або відбите від найдрібніших пилинок сонячне світло, або, як би страшно це не звучало, невеликі фрагменти протиметеоритного захисту зонда, вибиті тим самим пилом. Єдиної думки поки немає. Зате абсолютно точно одне – чітка чорна пляма внизу диска Венери зовсім не загадковий об’єкт, а звичайний артефакт на одній з матриць WISPR.
Апарат Parker Solar Probe був запущений 12 серпня 2018 року. На своєму шляху йому належить зробити сім гравітаційних маневрів біля Венери, чотири з яких вже позаду, а наступний відбудеться в жовтні цього року. Основне завдання місії – вивчення зовнішньої сонячної корони. Попутно, звичайно ж, зонд збирає наукові дані про планету, благо інструментів і можливостей вистачає. Що цікаво, апарат вже встановив один рекорд для рукотворних об’єктів – швидкості щодо Сонця 246 960 кілометрів на годину. І йому належить його побити, а також наблизитися до світила на безпрецедентно близьку відстань.
Натхнення: naked-science.ru