Космічний телескоп Джеймса Вебба направив свій інфрачервоний зір в глибини космосу, щоб відобразити молоду зірку на стадії її формування.
На приголомшливих знімках видно тисячі раніше невідомих молодих зірок, а прилегла туманність Тарантул представлена у нових неймовірних подробицях.
Туманність Тарантул – справжня “колиска” молодих зірок NASA, ESA, CSA, and STScI
Туманність Тарантул (також відома як туманність ESO 57-EN6 в сузір’ї Золотої Риби) являє собою область зореутворення на відстані близько 160 000 світлових років в галактиці Велика Магелланова Хмара. Її відносна близькість до Землі і наявність найгарячіших і масивних зірок, відомих науці, роблять цей об’єкт предметом інтересу для астрономів, які вивчають зіркоутворення.
Як і у випадку з іншими галактиками та небесними об’єктами, Вебб пропонує безпрецедентний погляд на красу далекого космосу. Попередні спостереження цієї області були засновані на інших телескопах, які виявили коротші хвилі світла, затемнені пилом туманності, що призвело до того, що багато молодих зірок та іншого вмісту залишилися поза увагою.
Але завдяки своїм інфрачервоним камерам і здатності виявляти довші хвилі світла, Вебб може заглянути крізь пилові хмари, щоб виявити нові деталі і особливості будови туманності Тарантул. Сюди входять тисячі молодих зірок, яких вчені ніколи раніше не бачили, а також один переконливий приклад висхідної зірки, яку вчені вважали набагато давнішою.
Спектрограф ближнього інфрачервоного діапазону Вебба (NIRSpec) показує зіркоутворення в туманності Тарантул NASA, ESA, CSA, and STScI
Нове зображення, отримане спектрографом ближнього інфрачервоного діапазону Вебба (NIRSpec), зображує зірку в процесі вилуплення зі свого кокона — пилової захисної хмари, з якої вона була сформована. Ці хмари, видимі як легкі і яскраві “стовпи”, що вказують на центр туманності Тарантул, являють собою щільні області, здатні протистояти сильному зоряному випромінюванню, що виходить від масивних молодих зірок, видимих синім кольором. Зірки породжують потужні зоряні вітри, які буквально підірвали туманність зсередини, утворивши порожнини, як видно в центрі.
Тим часом прилад середнього інфрачервоного діапазону Вебба з його довшими хвилями виявленого світла подарував нам ще один унікальний погляд на далеку туманність. Більш холодний газ і пил світяться в темряві космосу, а яскраві плями представляють майбутні зірки, які все ще накопичують масу, в той час, як їх “дозрілі” родичі світяться трохи більш тьмяно:
NASA, ESA, CSA, and STScI
Поглянути на знімки в більш високому дозволі можна за цим посиланням.