Новий тріасовий крокодиломорф з Глостера проливає світло на ранню еволюцію крокодилів і структуру наземних екосистем перед тріасо-юрським вимиранням, про що повідомляє Natural History Museum, London.
У відкладеннях пізнього Тріасового періоду виявлено новий вид — Galahadosuchus jonesi, раннього представника групи Crocodylomorpha («крокодиломорфи» — еволюційна гілка, що включає сучасних крокодилів та їхніх предків). На відміну від сучасних напівводних форм, ця тварина була повністю наземною. Довгі кінцівки та легка статура свідчать про швидкий біг. Дослідники порівнюють її з «рептильним хортом».
У пізньому тріасі регіон сучасного Глостера являв собою піднесену територію серед посушливих рівнин. Природні карстові тріщини діяли як пастки для організмів. Осадові породи поступово консервували рештки. Так сформувався «голотип» — зразок, що офіційно описує новий вид.
Назва поєднує легендарний образ Галахада та вшанування вчителя Девіда Ріса Джонса. «Ми назвали його на честь мого вчителя фізики у середній школі», — зазначає Юен Боденхем. «Він щиро цікавився наукою і надихнув мене», — додає дослідник. Така практика відповідає традиції зоологічної номенклатури.
Порівняльний аналіз із родом Terrestrisuchus виявив 13 морфологічних відмінностей. Це підтвердило самостійність нового таксона. Дослідження уточнює ранню диверсифікацію крокодиломорфів. Вони займали наземні екологічні ніші задовго до появи сучасних форм.
Період існування Galahadosuchus передував тріасо-юрському масовому вимиранню, пов’язаному з масштабною вулканічною активністю. Ці події спричинили різкі кліматичні зміни. Документування фауни цього часу дозволяє зрозуміти реакції видів на глобальні кризи. Отримані дані допомагають реконструювати механізми еволюційної адаптації до кліматичних потрясінь.