У процесі занурення у Велику блакитну діру дослідники виявили зміну середовища: від зони, багатої життям, до області, де покояться останки людей і морських мешканців.
Приблизно за 100 км від Белізу розташоване вражаюче природне явище – Велика блакитна діра. Це гігантський підводний провал, який спочатку був печерою, але тисячі років тому виявився затопленим через підвищення рівня океану.
На глибині близько 90 м у Великій блакитній дірі знаходиться шар сірководню, після якого вода стає набагато темнішою і повністю позбавлена життя. Глибше за цю точку дослідники виявили лише людські рештки і оболонки морських мешканців, які померли і занурилися в темні глибини западини далеко від сонячного світла.
На кадрах, знятих вченими під час занурення, помітний різкий контраст між поверхнею і глибинами Великої блакитної діри. Вода над цим смертоносним шаром водню кишіла життям, але під ним дослідники знайшли лише похмуре кладовище, позбавлене світла й активності. На глибині понад 90 метрів Велика блакитна діра перетворилася на місце загибелі морських істот, які потрапили в цей смертельний шар.
Контраст між цими двома світами, що існують в одному і тому ж місці, був вражаючий. На дні діри дослідники виявили шар мулу. Це відкриття, на перший погляд, може здатися незначним, але воно вказує на важливі історичні події, включно з великими посухами та штормами, які обрушилися на світ у період краху цивілізації майя.