Віра в чаклунство – дуже давнє явище. Можливо, не набагато молодше самого людства. Існують припущення, що деякі наскальні малюнки могли бути чаклунськими знаками, нанесеними для відлякування духів.
Якщо ж говорити про історичні джерела, то перші згадки про чаклунство ми зустрічаємо в Кодексі Хаммурапі (1750-ті роки до нашої ери). По ньому за чаклунство покладена смертна кара – тобто в тому, що ворожба можлива, населення взагалі не сумнівається.
Спалення жінок, звинувачених у чаклунстві. Гравюра XVI століття. Гуманізм Відродження тільки посилив полювання на відьом / ©wikipedia.org
У середині V століття до нашої ери покарання за чаклунство закріплено в римських Законах Дванадцяти таблиць, а звідти перейшло в класичне римське право. Ранньохристиянські богослови називали відьом язичницьким забобоном, і якийсь час церква не карала за подібні діяння. Навіть якщо “факт” чаклунства згадувався на судовому процесі, суддів цікавило лише те, чи завдало це якоїсь матеріальної шкоди. Іноді ранньосередньовічні кодекси законів навіть не знали покарання за відьомство, але зате накладали покарання за звинувачення в ньому. Потім все поступово почало змінюватися.
У XIII столітті на півдні Франції запалали багаття: католики спалювали альбігойців Провансу. Приблизно також розправлялися з вальденсами в Західно-альпійських землях. Те, що спочатку виглядало як боротьба з єрессю, в якийсь момент стало полюванням на відьом: звинувачення в чаклунстві не вимагало тих самих доказів, як звинувачення в єресі.
Під час Ренесансу процес пішов з прискоренням: відьом спалювали в Європі особливо інтенсивно якраз в XV-XVI століттях. Останнім великим ексцесом подібного роду прийнято вважати процес в новоанглійському місті Салем (кінець XVII століття), в результаті якого були страчені як відьми і чаклуни 20 осіб, майже 200 потрапили до в’язниці.
Суд над відьмами в Салемі. Літографія Джорджа Уокера. Тоді все почалося з розповідей двох маленьких дівчаток, у яких чи то були проблеми з психікою, чи то вони отруїлися галюциногенами. Дорослі люди з готовністю підхопили цю ідею, в результаті чого загинули не менше 20 осіб
Яке це має відношення до нашого часу? Найпряміше. У журналі PLOS One опублікована робота, в якій узагальнено та проаналізовано набори даних, зібрані в 2008-2017 роках Дослідницьким центром П’ю (США). Співробітники організації опитали 140 тисяч осіб з 95 країн з п’яти континентів.
Людям задавали питання, пов’язані з їх вірою в магію, наприклад: «Чи вірите ви в пристріт або в те, що певні люди можуть насилати прокляття або заклинання, через які з кимось трапляються погані речі?»
Виходячи з частки таких людей у вибірці дослідницького центру Pew, автори підрахували, що принаймні один мільярд людей у всьому світі вірить у чаклунство. Жінки, міські жителі та молодші люди частіше вірять у надприродні сили. Однак більш високий рівень освіти і проживання в невеликому домогосподарстві, як правило, супроводжувалися меншою вірою в чаклунство — хоча і тут були винятки. Такі переконання зустрічалися у людей з різних освітніх і соціально-економічних кіл.
- Біологи відкрили 4 тисячі нових видів бактерій у мікробіомі людини
- Ділові зустрічі викликають стрес, впливаючи на активність мозку
Рівень прихильників магії сильно різниться по країнах. Наприклад, більше дев’яти з десяти жителів Тунісу вірять в неї. А ось у Швеції таких довірливих громадян менше одного з десяти. За цими даними можна припустити, що справа в більшому фінансовому благополуччі жителів Скандинавії.
Але виявилося, що це не так. Ні, фінансове благополуччя є, ось тільки віра в відьом безпосередньо від нього не залежить. Якщо брати вибірку по окремій країні, то там люди з «дуже хорошим» економічним становищем тільки на шість-сім відсотків рідше вірили в чаклунство, ніж їх найбідніші співгромадяни.
Релігійні люди більше схильні вірити в чорну магію, ніж атеїсти. Це досить дивно, оскільки в західному християнстві основоположні церковні догмати (як і до полювання на відьом) прямо говорять: це все язичницькі забобони, магії не існує.
Автори роботи вважають, що ключову роль в тому, чи вірять в чаклунство люди, чи ні, грає не матеріальне становище, не рівень освіти і навіть не ставлення до релігії. Ці фактори впливають, але не сильно. Основне значення, на їхню думку, має те, в якій країні людина живе.
Населення держав зі слабкими інститутами, низьким рівнем соціальної довіри, великим акцентом на конформізм і великим упередженням до людей зі «своєї групи» частіше вірить в те, що чаклун вже точить голку, щоб увіткнути її в воскову ляльку. Але є одне суттєве уточнення: під час дослідження не були опитані жителі Індії та Китаю, в яких проживає близько 2,8 мільярда осіб.