Чи може одна питна вода бути кориснішою від іншої? Звичайно! Прийнято вважати, що причиною цього є відмінність мінерального складу різних природних вод. Однак існує ще одна «домішка», ніколи не згадувана на етикетках, але завжди присутня. Це дейтерій (D), важкий водень у складі молекул напівважкої води HOD.
За даними дослідження, проведеного в 1953 р, вміст дейтерію у воді світового океану складає більше 300 мг / л (близько 0,0156 мольних%). У прісних водоймах цей рівень дейтерію нижче – близько 280 мг / л (від 0,0133 до 0,0154 мол.%), а найнижче природний вміст дейтерію, 180 мг / л (0,0089 мол.%), зафіксовано у снігових опадах Антарктиди. Але як це розходження впливає на наше життя? ..
Ще в 1930-і рр. було показано, що швидкість протікання хімічних реакцій для сполук, які містять різні ізотопи одного і того ж атома, різна: як правило, вона тим повільніша, чим важчий ізотоп. Цей кінетичний ізотопний ефект особливо помітний у випадку з воднем, різниця між ізотопами якого відносно велика. Наприклад, швидкість реакції, в яку залучений зв’язок C-Н, може бути в 6-10 разів вище, ніж в аналогічній реакції зі зв’язком C-D.
Молекули, що містять дейтерій потрапляють в живу клітину і проникають майже у всі її метаболічні реакції. Змінюючи швидкість їх перебігу, вони здатні впливати і на здоров’я всього організму – принаймні, в теорії. І хоча питання це залишається дуже спірним, роботи в такому напрямку ведуться досить давно.
Так, ще в 1966 р вчені Томського університету повідомляли про експерименти, проведенні на клітинних культурах і лабораторних тварин, в результаті яких вони прийшли до висновку про те, що навіть «невелика зміна концентрації важкої води в організмі поблизу її« нормальної» величини може дати великий біологічний ефект».
[box type=”success”]«Було продемонстровано, що вода, отримана при таненні снігу і містить помітно менше дейтерію, дає виражені позитивні біологічні ефекти на рослинах і тварини в порівнянні із звичайною, – розповів дослідник Антон Чернопятко. – Вирівнювання рівнів дейтерію в талій воді і звичайній воді шляхом додавання розрахункової кількості важкої води в талу повністю усувало її корисні властивості».[/box]Чи можуть ці зміни бути чинником ризику захворювань людини? Це дискутоване питання було піднято в новій роботі, результати якої будуть опубліковані в січневому випуску журналу Behavioural Brain Research. У ній Антон Чернопятко зі співавторами порівняли два параметри: частоту виникнення депресії і середній рівень дейтерію в питній воді в кожному штаті США, виявивши наявність зв’язку між ними, статистично достовірній лінійній кореляції з коефіцієнтом Пірсона 0,468.
Антон Чернопятко додає: «Частота виникнення депресії при зниженні рівня дейтерію в природній воді на 0,001 молярних відсотків знижувалася на 1,8%. Інакше кажучи, здоров’я людей прямо залежить від кількості дейтерію в питній воді в місцях їх проживання».
Щоб отримати додаткове підтвердження виявленого зв’язку, автори виконали дослідження на мишах. Миші отримували без обмеження два види води, що відрізнялися тільки вмістом дейтерію. Рівень дейтерію в одній відповідав такому для типової прісної води (0,0143 мол.%), а в іншій був близький до сніжних опадів Антарктиди (0,0091 мол.%).
«Миші, що отримували «легку» воду, показали більш високу стійкість до стресу, виражалася в можливості отримувати задоволення і здібності до боротьби за виживання при вимушеному плаванні, коментує Антон Чернопятко. – Крім того, ці миші мали достовірно вищий рівень нейрогенеза (зростання нервових клітин) в гіпокампі. «Легка» вода показала результати не гірше класичного антидепресанта циталопрама, причому без шкідливих побічних ефектів».
У статті передбачається, що ці ефекти можуть бути пов’язані з кінетичним ізотопним ефектом дейтерію, який проявляється в процесах перенесення пари протон-електрон в мітохондріях – клітинних органелах, що відповідають за енергетику живої клітини.
Натхнення: strf.ru