Американські фахівці визначили політичні чинники, які дозволяють одним країнам лідирувати в переході на чисті джерела енергії, в той час, як інші відстають. Виявилося, “зелене” майбутнє буде не таким вже й швидким.
Нове дослідження фахівців з Університету Каліфорнії, США, вказує на політичні чинники, через які одні країни лідирують в «зеленій» енергетиці, а іншим ще багато що належить зробити.
Аналізуючи, як різні країни відреагували на поточну енергетичну кризу та нафтову кризу 1970-х років, дослідники пояснили, як структура політичних інститутів може сприяти або перешкоджати переходу на екологічно чисту енергію.
Так, оскільки політика, що сприяє переходу на більш чисті енергетичні технології, в короткостроковій перспективі часто вимагає великих витрат, вона може викликати серйозний політичний опір з боку виборців, в тому числі споживачів і корпорацій.
У країнах, які досягли найбільшого успіху в новаторських чистих енергетичних технологіях, були політичні інститути, які допомогли пом’якшити частину цієї протидії — або ізолювавши політиків від політичної опозиції, або компенсувавши споживачам і корпораціям додаткові витрати, пов’язані з впровадженням нових технологій.
Наприклад, за словами Меклінга, багато країн континентальної та Північної Європи створили інститути, які дозволяють політикам захистити себе від протидії з боку виборців або лобістів або відкупитися від виборців, яких торкнувся перехідний період.
Тим часом країни, в яких таких інститутів немає, наприклад США, Австралія і Канада, часто слідують ринковим перетворенням, чекаючи, коли ціни на нові технології впадуть, перш ніж впроваджувати їх.
Один зі способів допомогти захистити політиків від політичної протидії – передати регулюючі повноваження незалежним агентствам, які в меншій мірі залежать від вимог виборців або лобістів. Але в США, наголошується вченими, в цілому немає сильних інститутів, здатних придушити політичну опозицію, тому в найближчі роки там доведеться сподіватися тільки на успіхи окремих штатів.