Вчені показали, що болід, який вибухнув над Канадою в 2021 році, був твердим і кам’янистим. Це вкрай несподівано, адже прилетів він із хмари Оорта — далекої області, де, як вважається, знаходяться лише тендітні крижані тіла.
Болід над озером Лейк-Луїз в канадській провінції Альберта / ©Hao Qin
У лютому 2021 року в небі над Канадою вибухнув болід. Аналіз його траєкторії і загибелі показав, що це було кам’янисте небесне тіло, що прилетіло з хмари Оорта, де теоретично повинні бути присутніми одні лише крижані комети. Знахідка змушує переглянути деякі уявлення про те, що відбувається на далекій периферії Сонячної системи. Доповідь про неї прозвучала на зустрічі відділення планетарних наук Американського астрономічного товариства (AAS).
Хмара Оорта – гіпотетична область Сонячної системи, сферична хмара крижаних небесних тіл. Вона охоплює простір в цілий світловий рік, хоча безпосередньо його існування досі не підтверджено: всі знання про хмару Оорта ми отримуємо лише побічно. Зокрема, якщо випадкова гра гравітації надає несподіваний імпульс одному з його об’єктів, він може стати довгоперіодичною кометою, що проходить і через внутрішні області Сонячної системи.
У 2016 році вчені помітили одне з таких тіл з відповідною траєкторією, проте зовні зовсім несхоже на об’єкт хмари Оорта. Воно відрізнялося слабким блиском і не утворило довгий блискучий хвіст і нагадувало швидше кам’янистий астероїд, ніж крижану комету. Відтоді було зроблено ще кілька подібних спостережень, хоча всі вони строго не підтверджені: аж надто малі і швидкі такі об’єкти. Тепер один з них був помічений в атмосфері Землі, в Канаді.
- Астрономи в глухому куті: В Італії школярі виявили в космосі ні на що не схожий об’єкт
- Вчені зрозуміли, як на супутник Юпітера могло потрапити життя (відео)
- У метанових озерах Титану можуть зароджуватись клітинні структури
- Знайдений коричневий карлик, який втратив свою оболонку
- Колонізувати місяць і Марс людям допоможуть мікроби
- Чорна діра поза ядром галактики знищила зорю
- JWST зафіксував найдавніші галактики у Всесвіті
- Бетельгейзе не вибухає: дивацтвам зірки знайшли інше пояснення
- Астрофізики знайшли в ранньому Всесвіті гігантський «міхур» з гарячого газу
- Мега-цунамі в древньому океані Марса змінили форму планети
- На Марсі знайшли ізотоп вуглецю: на Землі він пов’язаний з діяльністю живих організмів
- «Вебб» зробив перші фото туманності, в якій прямо зараз народжуються тисячі зірок
- Прибульці можуть ховатися в паралельних світах
- Вчені запропонували колонізувати супутник Церери
- Астрофізики пояснили аномальну яскравість галактик раннього Всесвіту
- План Ілона Маска загрожує Марсу: учений розкритикував його ідею
- Астрономи спостерігають гравітаційні хвилі надмасивних чорних дір
- Темна енергія змінюється з часом — нові дані DESI
- Знайдена «найбільш блискуча екзопланета»: вона нагадує гігантське дзеркало (відео)
- Вчені визначили, чому у Меркурія таке велике ядро
- НАСА показало, який вигляд матиме перша в історії космічна станція біля Місяця (відео)
- Опублікували найдетальніші фото супутника Юпітера, на якому може бути життя (фото)
- Вчені припускають, що на Плутоні може бути рідка вода
- Астрономи вивчили властивості проміжного поляра
- Астронавти зможуть використовувати сечу в якості джерела електрики
- Суперземля, схожа на нашу планету, виявилася млявою вогняною пустелею
- Діти допоможуть зрозуміти мову інопланетян
- Вчені розшифрували “музику” чорних дір
- Галактик-супутників Чумацького Шляху виявилося несподівано багато
- Планетологи встановили, що знаходиться в центрі Місяця
Денис Віда (Denis Vida) і його колеги зібрали і вивчили сотні випадкових свідчень, записів з камер відеоспостереження, а також дані мережі Global Fireball Observatory, спеціально розгорнутої для реєстрації таких подій, і супутникових знімків. На основі цього вченим вдалося розрахувати траєкторію об’єкта і показати, що походить він саме з хмари Оорта. Разом з тим на звичайну комету він був не схожий. Тендітні комети розпадаються і згоряють ще у верхніх шарах атмосфери, але це тіло, рухаючись на швидкості близько 62 кілометрів на секунду, проникло на пристойну глибину. Його розпад відбувався в два етапи, як це властиво астероїдам.
Крім того, дослідники проаналізували архівні дані, виявивши як мінімум ще одну подібну подію, зареєстровану в 1979 році. Виходячи з цього, астрономи припустили, що хмара Оорта може містити далеко не одні лише крижані комети, а від одного до 20 відсотків його об’єктів — це кам’янисті астероїди. Можливо, такі оцінки сильно завищені. Зрештою, висновки зроблені виходячи із занадто малого числа подій, до того ж в силу більшої стійкості кам’янистих метеоритів їх загибель легше виявляється при моніторингу.
Але навіть якщо брати нижню межу зазначеного діапазону – один відсоток, – це змушує всерйоз задуматися над появою і складом хмари Оорта. Присутність там кам’янистих тіл може свідчити на користь «гіпотези великого оверштага», згідно з якою Юпітер сформувався порівняно недалеко від Сонця, після чого зблизився з ним, а вже потім мігрував до своєї нинішньої орбіти. У цих рухах масивна планета двічі зруйнувала пояс астероїдів, і частина його об’єктів могла виявитися викинутою на периферію, аж до далекої хмари Оорта.