Вчені показали, що болід, який вибухнув над Канадою в 2021 році, був твердим і кам’янистим. Це вкрай несподівано, адже прилетів він із хмари Оорта — далекої області, де, як вважається, знаходяться лише тендітні крижані тіла.
Болід над озером Лейк-Луїз в канадській провінції Альберта / ©Hao Qin
У лютому 2021 року в небі над Канадою вибухнув болід. Аналіз його траєкторії і загибелі показав, що це було кам’янисте небесне тіло, що прилетіло з хмари Оорта, де теоретично повинні бути присутніми одні лише крижані комети. Знахідка змушує переглянути деякі уявлення про те, що відбувається на далекій периферії Сонячної системи. Доповідь про неї прозвучала на зустрічі відділення планетарних наук Американського астрономічного товариства (AAS).
Хмара Оорта – гіпотетична область Сонячної системи, сферична хмара крижаних небесних тіл. Вона охоплює простір в цілий світловий рік, хоча безпосередньо його існування досі не підтверджено: всі знання про хмару Оорта ми отримуємо лише побічно. Зокрема, якщо випадкова гра гравітації надає несподіваний імпульс одному з його об’єктів, він може стати довгоперіодичною кометою, що проходить і через внутрішні області Сонячної системи.
У 2016 році вчені помітили одне з таких тіл з відповідною траєкторією, проте зовні зовсім несхоже на об’єкт хмари Оорта. Воно відрізнялося слабким блиском і не утворило довгий блискучий хвіст і нагадувало швидше кам’янистий астероїд, ніж крижану комету. Відтоді було зроблено ще кілька подібних спостережень, хоча всі вони строго не підтверджені: аж надто малі і швидкі такі об’єкти. Тепер один з них був помічений в атмосфері Землі, в Канаді.
- Астрономам вдалося побачити загибель іншої зоряної системи
- Марсіанська органіка, найімовірніше, має небіологічне походження
- На Марсі виявили сліди льодовикових періодів
- Біоінженери створили живі матеріали для будівництва на Марсі
- Океан Європи може бути ізольований від поверхні
- Астрофізики запропонували новий спосіб вимірювання швидкості розширення Всесвіту
- Вчені з’ясували коли народився Юпітер
- Таємниця зниклої екзопланети розкрилась
- Спостереження найпотужнішого гамма-сплеску змінюють уявлення про це явище
- ЦЕРН виявив чому антиматерія не знищила Всесвіт
- Потужні сонячні спалахи в системі Проксима Центавра: так вмирає надія
- Юпітер захищає свій супутник від космічних променів
- Бурхливі виверження на планеті розігрівають її поверхню до температури зірок
- Телескоп для пошуку злиття чорних дір і нейтронних зірок запустили в Чилі (фото+відео)
- У близького до Сонця червоного карлика знайшли потенційно населену планету
- Велика Магелланова хмара заповнена рештками загиблої галактики
- Відсутність контакту з позаземними цивілізаціями пояснили повільністю міжзоряних подорожей
- Астрономи розкрили таємницю походження “золотих” зірок
- У Китаї придумали, як витягти 50 літрів води з тонни реголіту для місячної бази
- Надра Марса зберегли хаос після гігантських ударів
- Варп-двигуни для далеких космічних подорожей: міф чи реальність
- Геологічна активність на видимій стороні Місяця може бути результатом катастрофи на зворотній стороні
- Вчені знаходять спосіб вивчати перші зірки за радіосигналом
- “Вояджер-1” відновив наукові спостереження після нового збою
- Гігантські бульбашки Фермі вперше стали видимими
- “Обитель Бога” виявив Hubble в центрі Всесвіту
- Фізик збільшив вік Всесвіту вдвічі
- NASA вперше прийняло GPS-сигнал на Місяці
- Незвичайна “пухнаста” галактика: знімок телескопа Hubble
- Астронавт NASA Гаррісон Шмітт розповів про появу алергії на місячний пил
Денис Віда (Denis Vida) і його колеги зібрали і вивчили сотні випадкових свідчень, записів з камер відеоспостереження, а також дані мережі Global Fireball Observatory, спеціально розгорнутої для реєстрації таких подій, і супутникових знімків. На основі цього вченим вдалося розрахувати траєкторію об’єкта і показати, що походить він саме з хмари Оорта. Разом з тим на звичайну комету він був не схожий. Тендітні комети розпадаються і згоряють ще у верхніх шарах атмосфери, але це тіло, рухаючись на швидкості близько 62 кілометрів на секунду, проникло на пристойну глибину. Його розпад відбувався в два етапи, як це властиво астероїдам.
Крім того, дослідники проаналізували архівні дані, виявивши як мінімум ще одну подібну подію, зареєстровану в 1979 році. Виходячи з цього, астрономи припустили, що хмара Оорта може містити далеко не одні лише крижані комети, а від одного до 20 відсотків його об’єктів — це кам’янисті астероїди. Можливо, такі оцінки сильно завищені. Зрештою, висновки зроблені виходячи із занадто малого числа подій, до того ж в силу більшої стійкості кам’янистих метеоритів їх загибель легше виявляється при моніторингу.
Але навіть якщо брати нижню межу зазначеного діапазону – один відсоток, – це змушує всерйоз задуматися над появою і складом хмари Оорта. Присутність там кам’янистих тіл може свідчити на користь «гіпотези великого оверштага», згідно з якою Юпітер сформувався порівняно недалеко від Сонця, після чого зблизився з ним, а вже потім мігрував до своєї нинішньої орбіти. У цих рухах масивна планета двічі зруйнувала пояс астероїдів, і частина його об’єктів могла виявитися викинутою на периферію, аж до далекої хмари Оорта.