Вчені показали, що болід, який вибухнув над Канадою в 2021 році, був твердим і кам’янистим. Це вкрай несподівано, адже прилетів він із хмари Оорта — далекої області, де, як вважається, знаходяться лише тендітні крижані тіла.
Болід над озером Лейк-Луїз в канадській провінції Альберта / ©Hao Qin
У лютому 2021 року в небі над Канадою вибухнув болід. Аналіз його траєкторії і загибелі показав, що це було кам’янисте небесне тіло, що прилетіло з хмари Оорта, де теоретично повинні бути присутніми одні лише крижані комети. Знахідка змушує переглянути деякі уявлення про те, що відбувається на далекій периферії Сонячної системи. Доповідь про неї прозвучала на зустрічі відділення планетарних наук Американського астрономічного товариства (AAS).
Хмара Оорта – гіпотетична область Сонячної системи, сферична хмара крижаних небесних тіл. Вона охоплює простір в цілий світловий рік, хоча безпосередньо його існування досі не підтверджено: всі знання про хмару Оорта ми отримуємо лише побічно. Зокрема, якщо випадкова гра гравітації надає несподіваний імпульс одному з його об’єктів, він може стати довгоперіодичною кометою, що проходить і через внутрішні області Сонячної системи.
У 2016 році вчені помітили одне з таких тіл з відповідною траєкторією, проте зовні зовсім несхоже на об’єкт хмари Оорта. Воно відрізнялося слабким блиском і не утворило довгий блискучий хвіст і нагадувало швидше кам’янистий астероїд, ніж крижану комету. Відтоді було зроблено ще кілька подібних спостережень, хоча всі вони строго не підтверджені: аж надто малі і швидкі такі об’єкти. Тепер один з них був помічений в атмосфері Землі, в Канаді.
- Місяць міг утворитися з океану земної магми
- SPHERE показав загадкові структури в нових зоряних системах
- Космологи пропонують модель еволюції темної матерії
- Розмноження в космосі, середовищі, ворожому для біології людини
- Розташування далеких галактик підтверджує теорію гравітації Ейнштейна
- Унікальна екзопланета допоможе досліджувати атмосфери інших світів
- “Джеймс Вебб” показав органічні молекули поблизу чорних дір
- Туманність, яка зникає в міжзоряному середовищі
- Знайдено перші прямі докази лавових трубок на Місяці
- Оумуамуа виявився все ж астероїдом, а не інопланетним кораблем
- Червоний пил Марса свідчить про давню присутність води
- Знайдено білого карлика який “забирає” енергію у нормальної зірки
- Добровольці допомогли відшукати довгоперіодичний міні-нептун в населеній зоні подвійної зірки
- Студенти виявили стародавню зірку, якої не повинно бути в Чумацькому Шляху
- Астрономи отримали нові дані про «Планету Х»
- В атмосфері Венери виявлена гігантська хвиля, яка спантеличила вчених
- NASA запустило космічний телескоп Imaging X-ray Polarimetry Explorer
- Марсіанський реголіт став джерелом металу на Землі
- NASA зафіксувало прямий колапс зірки в чорну діру
- Зонд “Хаябуса-2” знайшов загадкову гору на поверхні астероїда Рюгю
- НАСА: зразки порід з Марса містять ключовий елемент життя
- Астрономи намагаються з’ясувати причину спалаху в далекій галактиці
- Подивіться на сліпучий зірковий «пологовий будинок» на знімку «Джеймса Вебба»
- Як перебування в космосі впливає на мікробний біом людини
- Ракета SpaceX пробила дірку в іоносфері Землі
- Чорна діра знову активувалась після 100 млн років спокою
- Вчені придумали, як заманити позаземне життя в пастку
- Rare volcanic mineral found in Gale Crater on Mars
- Сонце відкрило рік спалахом найпотужнішого класу (відео+фото)
- Найпотужніше зіткнення чорних дір у Всесвіті довело теорію Ейнштейна
Денис Віда (Denis Vida) і його колеги зібрали і вивчили сотні випадкових свідчень, записів з камер відеоспостереження, а також дані мережі Global Fireball Observatory, спеціально розгорнутої для реєстрації таких подій, і супутникових знімків. На основі цього вченим вдалося розрахувати траєкторію об’єкта і показати, що походить він саме з хмари Оорта. Разом з тим на звичайну комету він був не схожий. Тендітні комети розпадаються і згоряють ще у верхніх шарах атмосфери, але це тіло, рухаючись на швидкості близько 62 кілометрів на секунду, проникло на пристойну глибину. Його розпад відбувався в два етапи, як це властиво астероїдам.
Крім того, дослідники проаналізували архівні дані, виявивши як мінімум ще одну подібну подію, зареєстровану в 1979 році. Виходячи з цього, астрономи припустили, що хмара Оорта може містити далеко не одні лише крижані комети, а від одного до 20 відсотків його об’єктів — це кам’янисті астероїди. Можливо, такі оцінки сильно завищені. Зрештою, висновки зроблені виходячи із занадто малого числа подій, до того ж в силу більшої стійкості кам’янистих метеоритів їх загибель легше виявляється при моніторингу.
Але навіть якщо брати нижню межу зазначеного діапазону – один відсоток, – це змушує всерйоз задуматися над появою і складом хмари Оорта. Присутність там кам’янистих тіл може свідчити на користь «гіпотези великого оверштага», згідно з якою Юпітер сформувався порівняно недалеко від Сонця, після чого зблизився з ним, а вже потім мігрував до своєї нинішньої орбіти. У цих рухах масивна планета двічі зруйнувала пояс астероїдів, і частина його об’єктів могла виявитися викинутою на периферію, аж до далекої хмари Оорта.