Вчені показали, що болід, який вибухнув над Канадою в 2021 році, був твердим і кам’янистим. Це вкрай несподівано, адже прилетів він із хмари Оорта — далекої області, де, як вважається, знаходяться лише тендітні крижані тіла.
Болід над озером Лейк-Луїз в канадській провінції Альберта / ©Hao Qin
У лютому 2021 року в небі над Канадою вибухнув болід. Аналіз його траєкторії і загибелі показав, що це було кам’янисте небесне тіло, що прилетіло з хмари Оорта, де теоретично повинні бути присутніми одні лише крижані комети. Знахідка змушує переглянути деякі уявлення про те, що відбувається на далекій периферії Сонячної системи. Доповідь про неї прозвучала на зустрічі відділення планетарних наук Американського астрономічного товариства (AAS).
Хмара Оорта – гіпотетична область Сонячної системи, сферична хмара крижаних небесних тіл. Вона охоплює простір в цілий світловий рік, хоча безпосередньо його існування досі не підтверджено: всі знання про хмару Оорта ми отримуємо лише побічно. Зокрема, якщо випадкова гра гравітації надає несподіваний імпульс одному з його об’єктів, він може стати довгоперіодичною кометою, що проходить і через внутрішні області Сонячної системи.
У 2016 році вчені помітили одне з таких тіл з відповідною траєкторією, проте зовні зовсім несхоже на об’єкт хмари Оорта. Воно відрізнялося слабким блиском і не утворило довгий блискучий хвіст і нагадувало швидше кам’янистий астероїд, ніж крижану комету. Відтоді було зроблено ще кілька подібних спостережень, хоча всі вони строго не підтверджені: аж надто малі і швидкі такі об’єкти. Тепер один з них був помічений в атмосфері Землі, в Канаді.
- Астрономи: Знайдена нова подвійна зоряна система
- Cпутник і космічне сміття зробили небо яскравіше на 10%
- Вчений спростував головну помилку на рахунок Місяця
- Астрономи зловили таємничий радіосигнал з зірки GJ 1151
- Астрономи відшукали 63 нових гігантських радіогалактики
- В галактиці Андромеда знайшли зірку вампіра
- Тераформування Марса вимагатиме гігантських зусиль та енергії
- Подивіться на космічний міст із зірок
- У найближчої до Сонця зірки знайшли нову планету. Вона виявилася не дуже гостинною
- Астрономи з’ясували, що більшість білих карликів справді білі
- Астрономи пояснили причину погодної аномалії на Нептуні та Урані
- Телескопи MAGIC зняли вибух нової
- Що є основним джерелом світла у Всесвіті?
- Знайдене незвичайне джерело радіосигналів з космосу
- Геологічна активність на видимій стороні Місяця може бути результатом катастрофи на зворотній стороні
- На екзопланеті HR 8799c виявлена вода
- На марсіанському плато Тавмасія виявлено життя
- Астрономи вперше помітили потенційну глорію в атмосфері екзопланети
- Несподіване місце активності гравітаційних хвиль знайшли в космосі
- Астрономи виявили нейтральний газ у галактиках раннього Всесвіту
- Мешканці турецького села багатіють на продажі метеоритів
- Подивіться на фото галактики з активним ядром і чіткою структурою
- Величезна пляма на Сонці різко збільшилася в розмірах
- Астрономічний травень
- До 2030 року Китай запустить три місії до Місяця
- Габбл виявив сліди давнього злиття, що сформувало Чумацький Шлях
- Через чотири місяці спроб НАСА вдалося отримати зрозумілі дані з «Вояджера-1»
- Пролітаючи повз Венеру, Parker Solar Probe вдалося випадково зазирнути під щільні хмари
- Телескоп Джеймса Вебба виявив мінливі водяні хмари на бурому карлику
- На Юпітері виявлено гігантські вихори, невидимі для ока
Денис Віда (Denis Vida) і його колеги зібрали і вивчили сотні випадкових свідчень, записів з камер відеоспостереження, а також дані мережі Global Fireball Observatory, спеціально розгорнутої для реєстрації таких подій, і супутникових знімків. На основі цього вченим вдалося розрахувати траєкторію об’єкта і показати, що походить він саме з хмари Оорта. Разом з тим на звичайну комету він був не схожий. Тендітні комети розпадаються і згоряють ще у верхніх шарах атмосфери, але це тіло, рухаючись на швидкості близько 62 кілометрів на секунду, проникло на пристойну глибину. Його розпад відбувався в два етапи, як це властиво астероїдам.
Крім того, дослідники проаналізували архівні дані, виявивши як мінімум ще одну подібну подію, зареєстровану в 1979 році. Виходячи з цього, астрономи припустили, що хмара Оорта може містити далеко не одні лише крижані комети, а від одного до 20 відсотків його об’єктів — це кам’янисті астероїди. Можливо, такі оцінки сильно завищені. Зрештою, висновки зроблені виходячи із занадто малого числа подій, до того ж в силу більшої стійкості кам’янистих метеоритів їх загибель легше виявляється при моніторингу.
Але навіть якщо брати нижню межу зазначеного діапазону – один відсоток, – це змушує всерйоз задуматися над появою і складом хмари Оорта. Присутність там кам’янистих тіл може свідчити на користь «гіпотези великого оверштага», згідно з якою Юпітер сформувався порівняно недалеко від Сонця, після чого зблизився з ним, а вже потім мігрував до своєї нинішньої орбіти. У цих рухах масивна планета двічі зруйнувала пояс астероїдів, і частина його об’єктів могла виявитися викинутою на периферію, аж до далекої хмари Оорта.