Вчені показали, що болід, який вибухнув над Канадою в 2021 році, був твердим і кам’янистим. Це вкрай несподівано, адже прилетів він із хмари Оорта — далекої області, де, як вважається, знаходяться лише тендітні крижані тіла.
Болід над озером Лейк-Луїз в канадській провінції Альберта / ©Hao Qin
У лютому 2021 року в небі над Канадою вибухнув болід. Аналіз його траєкторії і загибелі показав, що це було кам’янисте небесне тіло, що прилетіло з хмари Оорта, де теоретично повинні бути присутніми одні лише крижані комети. Знахідка змушує переглянути деякі уявлення про те, що відбувається на далекій периферії Сонячної системи. Доповідь про неї прозвучала на зустрічі відділення планетарних наук Американського астрономічного товариства (AAS).
Хмара Оорта – гіпотетична область Сонячної системи, сферична хмара крижаних небесних тіл. Вона охоплює простір в цілий світловий рік, хоча безпосередньо його існування досі не підтверджено: всі знання про хмару Оорта ми отримуємо лише побічно. Зокрема, якщо випадкова гра гравітації надає несподіваний імпульс одному з його об’єктів, він може стати довгоперіодичною кометою, що проходить і через внутрішні області Сонячної системи.
У 2016 році вчені помітили одне з таких тіл з відповідною траєкторією, проте зовні зовсім несхоже на об’єкт хмари Оорта. Воно відрізнялося слабким блиском і не утворило довгий блискучий хвіст і нагадувало швидше кам’янистий астероїд, ніж крижану комету. Відтоді було зроблено ще кілька подібних спостережень, хоча всі вони строго не підтверджені: аж надто малі і швидкі такі об’єкти. Тепер один з них був помічений в атмосфері Землі, в Канаді.
- Подивіться на проект надувного села на Місяці
- Телескоп Gaia знайшов понад 500 000 слабких і тьмяних зірок в одному кульовому скупченні
- На Сонці виріс гігантський протуберанец
- Всередині Марса течуть гігантські потоки мантії
- Школяр допоміг астрономам змоделювати унікальну планетарну туманність
- Вулканічна активність у верхній мантії викликає “марсотруси”
- На Сонці з’явилася величезна корональна діра
- Земля може плавати в океані темної матерії
- Змінний струм здатний позбавляти атмосфери планети в населеній зоні
- Сонячне вітрило NASA пройшло важливе випробування
- Виявлені “Kepler” екзопланети можуть виявитися лише фантомом
- NASA зізналося, що не може захистити Землю від зіткнення з астероїдом
- Подивіться, як закручуються пилові кільця навколо чорної діри
- Вчені показали, як будуть змінюватися відносини між людьми на Марсі
- Інженер NASA запропонував побудувати на Місяці «киснепровід»
- З’ясувалося, чому вчені називають придатними для життя не ті планети
- Вчені: Після сутички з родичем у астероїда з’явився хвіст
- Подивіться на туманність Кільце від «Вебба» в безпрецедентних деталях (фото)
- Вченим зібрана база даних про найбільш таємничі місця аварій на Місяці
- Астрономи вивчили “нестиковки” в системі кульових скупчень галактики Мессьє 85
- Зруйнувати астероїд ударом виявилося складніше, ніж думали досі
- Входження Землі в пояс астероїдів загрожує цивілізації апокаліпсисом
- Вчені вперше побачили, як зірка пожирає планету: це, в результаті, чекає і Землю (відео та фото)
- У NASA розповіли про проблеми сексу в космосі
- Пустеля Атакама може бути ключем до пошуку життя на Марсі
- Подивіться, як сяє пил в сусідній галактиці на знімку «Вебба» (фото)
- “Хаббл” побачив надмасивну і дуже голодну чорну діру
- Геологічна активність на видимій стороні Місяця може бути результатом катастрофи на зворотній стороні
- Загадкові райдужні сяйва спостерігали в атмосфері далекої планети
- На Сонці з’явилася величезна корональна діра
Денис Віда (Denis Vida) і його колеги зібрали і вивчили сотні випадкових свідчень, записів з камер відеоспостереження, а також дані мережі Global Fireball Observatory, спеціально розгорнутої для реєстрації таких подій, і супутникових знімків. На основі цього вченим вдалося розрахувати траєкторію об’єкта і показати, що походить він саме з хмари Оорта. Разом з тим на звичайну комету він був не схожий. Тендітні комети розпадаються і згоряють ще у верхніх шарах атмосфери, але це тіло, рухаючись на швидкості близько 62 кілометрів на секунду, проникло на пристойну глибину. Його розпад відбувався в два етапи, як це властиво астероїдам.
Крім того, дослідники проаналізували архівні дані, виявивши як мінімум ще одну подібну подію, зареєстровану в 1979 році. Виходячи з цього, астрономи припустили, що хмара Оорта може містити далеко не одні лише крижані комети, а від одного до 20 відсотків його об’єктів — це кам’янисті астероїди. Можливо, такі оцінки сильно завищені. Зрештою, висновки зроблені виходячи із занадто малого числа подій, до того ж в силу більшої стійкості кам’янистих метеоритів їх загибель легше виявляється при моніторингу.
Але навіть якщо брати нижню межу зазначеного діапазону – один відсоток, – це змушує всерйоз задуматися над появою і складом хмари Оорта. Присутність там кам’янистих тіл може свідчити на користь «гіпотези великого оверштага», згідно з якою Юпітер сформувався порівняно недалеко від Сонця, після чого зблизився з ним, а вже потім мігрував до своєї нинішньої орбіти. У цих рухах масивна планета двічі зруйнувала пояс астероїдів, і частина його об’єктів могла виявитися викинутою на периферію, аж до далекої хмари Оорта.