У вересні 2009 року з французького порту Лор’ян вийшла 36-метрова шхуна “Тара”, поклавши початок масштабному проекту з вивчення морських планктонних співтовариств Tara Oceans. За три з половиною роки міжнародна команда вчених зібрала понад 35 тисяч зразків живих організмів, намагаючись побудувати цілісне уявлення про життя у верхніх шарах Світового океану.
Перші результати дослідження були представлені в п’яти статтях, опублікованих у спеціальному випуску видання Science. Вони включають в себе каталог більш ніж 40 мільйонів мікробних генів, більшість з яких було раніше невідомі, і 5 тисяч генетичних типів вірусів. Вражаюче, але цей масив інформації було отримано на підставі аналізу лише 600 зразків.
[ads2] Мікроскопічний планктон виробляє половину всього кисню, який утворюється на нашій планеті в процесі фотосинтезу. Але при цьому наука знає про цих тварин дуже мало. Дотепер були описані 4350 видів мікроводоростей, 1350 видів найпростіших і 5500 видів дрібних морських тварин. Але перші дані нового генетичного аналізу показують, що реальне біологічне різноманіття у кожній з цих груп може бути від трьох до дев’яти разів більше наших сучасних уявлень. З вірусними спільнотами різниця може виявитися ще більш помітною. Так з 5 тисяч вірусних популяцій, виявлених у перших оброблених пробах, лише 39 схожі на описані раніше види.“Замість того щоб вивчати один вид, організм або молекулу, ми намагаємося зрозуміти поведінку всієї системи”, — додає директор проекту Ерік Карсенті (Eric Karsenti), з Європейської лабораторії молекулярної біології в Гейдельберзі.
Вчені дістали фрагменти ДНК з усіх організмів, виявлених у пробах. Потім вони прослідковували і проаналізували генетичні послідовності з допомогою спеціальних програм, щоб визначити, скільки різних видів потрапило до них в руки. Цей підхід під назвою метагеноміка дозволяє робити висновки про функції тих чи інших генів, навіть якщо материнський організм не може бути ізольований або отриманий в лабораторії.
Читайте також: Аналіз дозволив визначити ступінь впливу на морські екосистеми різних факторів середовища. Так, виявилося, що температура впливає на структуру мікробних спільнот набагато сильніше, ніж солоність і вміст кисню.
Але найбільш цікаво те, що дослідники використовували генетичні дані для прогнозування взаємодій між окремими організмами. Наприклад, на підставі аналізу генів вони передбачили симбіотичну взаємодію хробака з роду Symsagittifera і мікроводорості роду Tetraselmis, а потім підтвердили свої здогади, виявивши одноклітинні організми усередині черв’яків за допомогою мікроскопа.
Всього за три з половиною роки, які тривала експедиція, в ній взяли участь понад 160 науковців при підтримці трьох десятків наукових центрів і урядових організацій з Європи, Азії та Америки (допомога проекту надавали навіть американське і європейське космічні агентства).
Попереду у команди ще багато роботи, адже велика частина даних тільки чекає аналізу. Але навіть ті результати, які вже викладені у вільний доступ, відкривають величезні перспективи для фахівців з біоінформатики у всьому світі. Крім того, відомості про склад і взаємодії планктонних співтовариств можна зіставляти з океанографічними моделями для більш глибокого розуміння глобальних процесів, що протікають у Світовому океані.
Натхнення: earth-chronicles.ru