У НАСА показали анімацію, на якій видно два зображення, на яких видно сліди зміни поверхні Меркурія.
Швидкість утворення кратерів на планеті залежить від відстані до Сонця. І в цьому плані вивчати Меркурій дуже непросто через близьке розташування до зірки. Тепер космічний апарат НАСА MESSENGER (Mercury Surface, Space Environment, Geochemistry, and Ranging, укр. – поверхня Меркурія, космічне середовище, геохімія і ранжування), який обертався навколо планети з 2011 по 2015 рік, надав кращі на сьогодні зображення з просторовою роздільною здатністю всього 5 метрів на піксель в деяких регіонах.
У порівнянні з Землею поверхні більшості інших Об’єктів Сонячної системи здаються в значній мірі статичними. Вчені-планетологи довгий час вважали, що удари космічних каменів — основне джерело змін на цих поверхнях і що швидкість таких ударів з часом знижується. Оцінки віку практично кожної поверхні за межами Землі і Місяця засновані на цій «швидкості утворення кратерів».
Щоб поліпшити оцінку швидкості утворення кратерів на Меркурії, автори нового дослідження вивчили 58 552 пари зображень MESSENGER. Порівнюючи зображення “до «і “після”, вони визначили зміни поверхні і обчислили передбачувану річну швидкість змін на квадратний кілометр. Дослідження було опубліковано в Geophysical Research Letters.
Анімація з двох зображень, зроблених космічним кораблем MESSENGER. Всередині червоного кола видно зміни поверхні Меркурія, які відбулися десь між 25 червня 2012 р. і 11 червня 2013 р. надано: НАСА
Автори виявили 20 нових структур у наборі даних. З них 19-квазікруглі структури діаметром від 400 метрів до 1,9 кілометра, одна з яких оточена радіальними променями, типовими для ударних кратерів на Меркурії.
Дев’ятнадцять нових ударних кратерів протягом чотирьох років місії MESSENGER означають, що швидкість їх утворення для невеликих ударних елементів в 1 000 разів більше, ніж вважали вчені. Проте дослідники називають дані “нереальними”.
Вони переглянули швидкість утворення кратерів і висунули альтернативну гіпотезу. Вчені заявили, багато з цих особливостей поверхні – ендогенні геологічні зміни. Це означає, що поверхня Меркурія більш мінлива, ніж вважалося раніше.