Два супутники, два місяця Марса — Фобос і Деймос — маленькі, неправильні, але обертаються в тій же екваторіальній площині, що і Червона планета. Тривалий час їх вважали захопленими астероїдами, але їхні орбіти сильно знижують шанси на це. Також був варіант, що сталося потужне зіткнення, з якого народився диск уламків, подібно до того, як сформувався наш Місяць. Ця альтернатива створює екваторіальні орбіти, але зазвичай виробляє один дуже великий Місяць. І ось нове моделювання показало, що зіткнення могло створити три місяця біля Марса, і найбільший з них поступово розпався, залишивши нам марсіанську систему, як вона є.
Ми звикли до нашого Місяця, але насправді він досить дивний за мірками твердих планет. З усіх твердих світів нашої Сонячної системи Земля єдина з великим Місяцем. Меркурій — безмісячний, Венера — безмісячна, у Марса є тільки два дуже маленьких супутника, Фобос і Деймос. Фобос і Деймос не схожі на наш власний Місяць; вони всього 22 і 12 кілометрів у поперечнику, маленькі і дивної форми. Направду, вони більше схожі на астероїди.
Але гравітаційне захоплення астероїдів — це випадковість. Вони повинні бути на ретроградній орбіті або сильно нахилятися в будь-якому напрямку, але ці два розташовані на ідеальних кругових орбітах і незвичайно близькі до Марса. Їх склад і зовнішній вигляд можуть говорити про астероїди, але орбіти говорять зовсім про інше.
Кругові орбіти в загальному з’являються тоді, коли щось сформувалося давним-давно, від початкової конфігурації диска уламків певного типу. Наші планети кружляють довкола Сонця, тому що сформувалися в ранньому протопланетарному диску; супутники газових гігантів сформувалися навкопланетарного диска свого світу; у нашого Місяця майже кругова орбіта, оскільки він сформувався з гігантського зіткнення, яке створило величезний, масивний диск навколо Землі близько 4,5 мільярдів років тому.
Марс, як і багато інших світів в нашій Сонячній системі, намалював на своїй поверхні сліди історії суворих зіткнень. Деякі з них, невеликі, залишили скромні кратери, інші ж були колосальними і породили щось на зразок басейну Бореаліс. Цей удар повинен був відбутися мільярди років тому, але повинен був викинути набагато більше уламків і сміття, щоб з них сформувалися тільки два маленьких місяця. Обидва вони досить близькі до Марса.
У статті, опублікованій в журналі Nature Geoscience, група вчених під керівництвом Паскаля Розенблатта показала, що потужний удар повинен був викинути з Марса щільний диск уламків. За кілька тисяч років з нього сформувався великий місяць шириною в кілька сотень кілометрів, близько розташований до поверхні Марса. Гравітаційний вплив, який він справив на зовнішній диск, призвело до нестабільностям, в результаті яких з диска також з’явилися Фобос і Деймос.
І хоча більший Місяць буде приречений на руйнування приливними силами і поступове впаде на поверхню Марса, дві інші місяця залишаться. У цей момент, у минулому, у Фобоса і Деймоса було багато спільного, але ця схожість протрималося всього кілька мільйонів років. Через кілька мільярдів років Фобос теж буде зруйнований. Якщо нова теорія вірна, вчені майбутнього знайдуть тільки Деймос і басейни на Марсі, збираючи історію по частинах. Минуле Сонячної системи і Всесвіту ми змушені вивчати тільки так.