Боятися сучасному людству варто не тільки дефіциту енергії, нафти або продуктів. Як виявилося, значна частина сучасної глобальної економіки залежить від піску.
В основному він необхідний будівельному сектору, де використовується для виробництва бетону та асфальту. Менший об’єм дрібного піску спрямовується на випуск скла і електроніки, а також, в першу чергу в Америці, для добування нафти зі сланцевих пластів.
У зв’язку з цим не дивно, що з надр землі найбільше видобувається піску і гравію: за деякими оцінками, до 85% від загальної ваги. Причому основним споживачем сьогодні є Азія, будівельний сектор Заходу все ще не до кінця відновився після кризи 2007-08 рр.
Згідно з даними дослідницької фірми Freedonia Group в минулому році в світі було видобуто 13,7 млрд тонн піску, 70% якого було використано в Азії. Половина цього обсягу переробляється в Китаї, де, за оцінкою уряду, з 2011 по 2015 рр. було побудовано 32,3 млн будинків і 4,5 млн км автомобільних доріг.
Пісок також часто є фундаментом, на якому ведеться будівництво. Завдяки висипанню гігантської кількості піску в морі території Сінгапуру сьогодні на 20% більше, ніж коли він отримав незалежність в 1965 р. Таким же чином нові території активно відвойовують у моря Японія, Китай, Мальдіви і Кірибаті.
На перший погляд може здатися, що піску в світі більш ніж достатньо, але в реальності його не вистачає. Справа в тому, що не всі види піску придатні: пісок у пустелі занадто дрібний для промислового використання.
Крім того, бажано, щоб його поклади знаходилися недалеко від будівельних майданчиків: у зв’язку з тим, що вартість транспорту набагато вища, ніж ціна піску, економічно невигідно перевозити його на довгу дистанцію.
Правда це не зупиняє країни з обмеженими місцевими ресурсами, але з глибокими кишенями. Сінгапур і Катар – два великих імпортера цієї сировини; знаменитий хмарочос Burj Khalifa в Дубаї побудований на піску з Австралії, зазначає британський журнал The Economist.
Пісок добувається більш високими темпами, ніж він відновлюється природним чином, а виснаження наявних запасів завдає непоправної шкоди навколишній природі. Вичерпування піску з водойм забруднює середовище існування птахів і тварин, негативно відображається на діяльності місцевих рибалок і фермерів.
Позбавлені піску пляжі Марокко і Карибів знизили свою здатність пом’якшувати урагани.
На Заході ця стурбованість призвела до обмеження кількості місць, де дозволяється промислове видобування піску. Так, в Америці видобуток заборонений в районі будь-якого великого міста. Зменшення берегової лінії і зникнення деяких островів змусили Індонезію і Малайзію накласти повну заборону на експорт піску в Сінгапур. Жорсткі обмеження на видобуток та експорт також ввели В’єтнам, Камбоджа і М’янма.
Але у піску існує заміна. Для намиву територій можна використовувати ґрунт, для будівництва будинків – солому та деревину, а для виробництва бетону – дрібно подрібнене каміння. Крім того, можливе повторне використання асфальту і бетону. Масовий перехід на виробництво і видобуток альтернативних матеріалів, відбудеться, як тільки ціни на пісок стануть дуже високими, вважає експерт Freedonia Зо Біллер.
У деяких розвинених країнах, багато в чому завдяки різним державним програмам, цей перехід вже почався. Згідно з даними Асоціації корисних копалин Великобританії 28% будівельних матеріалів, використовуваних в Сполученому Королівстві в 2014 р., були зроблені з вторинної сировини.
Європейські підприємства націлені на переробку 75% скла до 2025 р., що має різко знизити попит на промисловий пісок. Сінгапур збирається використовувати голландський метод в наступному рекламаційному проекті. Система дамб і насосів дозволить різко зменшити необхідність в піску.
Зниження попиту з боку Сінгапуру може зменшити нелегальний видобуток сировини в сусідніх країнах. Зростання цін призведе до того, що будівельні компанії багатого світу будуть шукати піску альтернативні матеріали. Однак без посилення контролю за дотриманням законів, впевнені експерти, високі ціни на пісок можуть зробити заборону на видобуток сировини ще більш привабливим бізнесом.